Зайці стали сміливішими: не бояться жити по сусідству з людьми
Відрадна новина: у наших лісах, ярах, видолинках, полях розвелося багато зайців. Більше того, вони не такі лякливі, як склалася думка через описи у казках і у мультиках. Не бояться пастися у садах, скубати травичку на очах господарів. Не відразу втікають, якщо прикрикнеш на них чи коли гавкне домашній собака...
Цього зайченятка 11-річний Назар упіймав у плантації малини, яку вирощує його батько Степан. Дорослі зайці з ранньої весни снували там. А ось тепер розжилися на потомство. Знайшли гарний сховок під розлогими кущами. І коли кілька днів тому ґазда перевіряв малинник, чи не завелися, бува, у ньому кліщі, тля та інші шкідники, надибав у ямці спочатку одного, а потім другого вуханя. Дрімали у тіні — а налякав їх звук мотообприскувача.
Із зайчиками, що їх підібрав фермер, його діти зробили селфі, а потім відпустили звірят на волю. Там їх уже дочікувалася мама-зайчиха, занепокоєна зникненням малюків. Бігала неподалік, раз за разом стаючи на задні лапи, — з допомогою двох своїх «локаторів» шукала згубу.
Схожу історію розповіли мені в іншому селі. Зайці там облюбували лан із люцерною. Наситившись досхочу її смачними листочками, подалися інспектувати грядки з капустою, буряками, салатом. Господар побачив цих ревізорів через вікно на веранді — прикрикнув, аби забиралися геть, а вони на навіть вухом не повели. Змушений був виходити надвір і голосно плескати у долоні. Лише після цього «дегустатори» неохоче побігли у зелений тунель з гарбузового листя. Не інакше саме там розмістили свій дитсадок — якраз настала пора його годувати…
