Симпатичні відлюдники: чорні лелеки квартирують подалі від людей – люблять спокій

Українці з великим пієтетом ставляться до білих лелек – складають про них легенди, пісні, допомагають їм гніздуватися, підгодовують у складні часи. Водночас майже не згадуємо близького родича цього птаха – лелеку чорного. Його не так багато водиться у наших краях, на відміну від білих братів, живе далеко від людей, дуже скритно, але на нашу з вами увагу заслуговує.

Два місця гніздування чорного бузька виявили працівники Національного природного парку «Сколівські Бескиди». Щоб не сполохати сімейку цих красенів, які сповідують «відлюдницький» спосіб життя, керівництво парку розпорядилося визначити охоронні зони навколо місць гніздування цього виду, радіусом 1000 м. Ступати на цю територію не рекомендується, тим паче — голосно розмовляти, шуміти, інакше потривожені чорні лелеки можуть назавжди покинути її.

Своє житло ці обережні птахи воліють будувати у непрохідних гущавинах, на кронах старих дерев, неподалік лісових озерець-боліт, куди люди зазвичай не потикаються. Наша з вами суєта їх лякає. Тиша, спокій — найбільше, чого прагнуть чорні лелеки. Характерна особливість цих рідкісних пернатих: чорний із зеленкуватим відливом «фрак», біла «сорочка» на животику. Дзьоб, обводи довкола очей і ноги — червоні. Красені! Розмах їхніх крил — півтора метра. Важать до трьох кілограмів. Як і білі лелеки, люблять смакувати рибкою. Орнітологи кажуть, що живуть ці птахи до 18 років, у неволі, був випадок, протягнув до 31 року.

Чорні лелеки є дуже дбайливими батьками. Щоб швидше поставити на ноги своє потомство, упродовж двох місяців вони п’ять разів на день годують малечу власною відрижкою — перетравлена їжа краще засвоюється пташенятами.