У квартирі тримає… свиню

Поки сусіди рівнянина Володимира Талащука вигулюють надворі песиків, вдома тішаться папужками, котиками, хом’ячками чи рибками, він леліє… свиню. Не у хліві чи сараї, не у загорожі на вулиці, а прямісінько серед квартири у багатоповерхівці! Каже, його Нюша — найкраща з усіх домашніх улюбленців.

Нюша — міні-піг. Це порода карли­кової домашньої свинки, виведе­на у Німеччині в середині минулого століття. Може важити 50−80 кілограмів, а може й усі 120! Таких поросят викорис­товують з лабораторною та медичною метою. А ще — як кімнатних тварин. Бо міні-піги всеїдні, ходять у туалет на ло­точок, і від них майже не чути неприєм­ного запаху. А Нюша пана Володимира ще й розуміє команди господаря й ро­бить всілякі трюки. Як і собаки, за шма­точок їжі ходить «змійкою», повзає на ко­лінах, долає бар’єри, дає «п'ять»… Одне слово, знає та виконує близько двох де­сятків команд! Циркачка.

— За інтелектом моя свинка нага­дує 3-річну дитину: все розуміє, кміт­лива, слухняна, — хвалить Нюшу госпо­дар. — Завести її вдома порадили друзі. Чи довго вагався? Та ні. Почув, що з нею немає проблем у догляді, й погодився.

Володимир Талащук — артист. Його фішка — роль клоуна. І тут Нюша, яку привів додому лише півроку тому, ста­ла сіллю програми. Як діти радіють, коли свинка виходить на сцену! Особливо, коли чоловік дарує своє шоу малюкам з реабілітаційних центрів та сиротинців. Готові обнімати та цілувати Нюшу, кли­чуть її в гості ще і ще.

Удома свинка теж за звичкою щось цікаве втне, аби отримати смачненьке. Найулюбленіший смаколик для цієї міні-піг — гречана каша, запарена гарячою водою. Також їсть вівсянку та обожнює… собачий корм. Заради нього мало не танцює на двох!

— Чи важко було Нюшу навчити таких премудростей? — запитую.

— Зовсім ні. Я би навіть не на­звав це класичним дресируванням. Бо розуміємо одне одного з півсло­ва, — відповідає і кличе свою рохкаю­чу красуню йти до нього. Біжить стрім­голов, чекаючи, що господар візьме її на руки. Той справді простягає долоні. Ще мить — і Нюша вмощується у пана Володимира на грудях. Ну геть як дитя! Чоловік ніжно пестить домашню улю­бленицю, чухає за вушком. А вона так виляє своїм куцим хвостиком, що мене мимоволі розбирає сміх. Але коли я попросила дозволу погладити Нюшу, свинка так прискіпливо на мене зир­кнула, наче все зрозуміла. Її поведінка вмить змінилася.

— Нюша не любить надмірної ува­ги, — пояснює Володимир Талащук. — Як тільки помічає, що на неї дивиться хтось чужий не під час виступу, — починає вті­кати. Гуляємо з нею вулицями лише на повідку. Буває, відпускаю її, щоб про­біглася сама. Але тільки бачить перед собою групу незнайомців, швиденько мчить назад. У місті свинка на повідку — диковинка, люди гучно реагують на поя­ву Нюші серед проспектів.

Рівненська область