«Українцям не потрібні ні прислуга, ні нью-канцлер — їм потрібен лідер», — Ірина Геращенко

«Так було у 91-му, так було в 2004-му, коли Київ сказав «ні» фальсифікаціям. Так було в 13-му, 14-му, коли Київ сказав «Так!» Угоді про асоціацію з ЄС, і «Ні!» знущанням над студентами і над демократією.

І я хочу низько вклонитися Києву і кожному киянину, який усі ці роки захищав Україну і наші цінності. І особливо сказати подяку Києву за 17-й рік, коли тут групка «шатунів», загорнувшись в українські прапори, тягала гроби Києвом і кричала «Київ, вставай!». А Київ показав їм — ви знаєте, як цей знак називається українською мовою.

Ні, Київ не дасть шансу розхитувати і колотити Україну, коли наші військові так важко захищають її на фронті. І тому особлива подяка — за мудрість Києва і киян.

Ми любимо Україну. Справжньому україноботу точно не потрібен слуга, обслуга, прислуга — бо ми самі дамо собі раду. Справжні україноботи скептично ставляться до нью-канцлерів, нью-імператорів, тому що нам потрібен Лідер. Той, який дуже чітко окреслить, куди має рухатися Україна.

І ми — україноботи — станемо поряд для того, щоб важко працювати і йти цим шляхом. Саме тому 31 березня ми обиратимемо не прислугу, не обслугу, а Лідера. Верховного головнокомандувача. Головного дипломата. Поряд з яким маємо стати для того, щоб відновити Україну і йти шляхом до ЄС і НАТО.

Зараз тут ми бачимо багато військових. Наші воїни ненавидять ворога. Ми маємо ворога перемогти. Для того, щоб відновити територіальну цілісність України. Але ви знаєте, кого українська армія зневажає? Армія зневажає дезертирів. Тих, хто зрадив країну, зрадив присягу і втік в кущі у найскладніші моменти — коли побратими йшли відстоювати Україну.

А чим військовий дезертир відрізняється від політичного дезертира? Невже ми дамо хоч один голос політичним дезертирам? Тим, які 5 років тому у найскладніші моменти втекли в політичні кущі? Які в часи Майдану поїхали відпочивати, бо в них була депресія? Їм треба було книжку почитати, вони втомилися.

Потім, коли вони зайшли до парламенту і обіцяли пахати на Україну, стояти поряд, вони просто втекли в політичні кущі. Займалися собою — тому вони зараз такі гарні і красиві — поки ви всі займалися країною. Поки ми всі разом робили все для того, щоб країна жила і вистояла. Я думаю, що ми зрадимо українську армію, якщо віддамо хоча б один голос за політичних дезертирів, які сьогодні дуже багато говорять, що вони зроблять завтра. Але не можуть сказати жодного слова про те, що вони зробили сьогодні чи вчора.

Я дуже ціную нашу з вами можливість говорити чесно. Очі в очі. Чи помилялася команда Президента за ці 5 років? Звичайно. Були помилки. Не помиляється той, хто не працює. Були помилки кадрові. Можливо, реформи йшли не тим темпом, яким всім би нам хотілося. Але для мене особисто є дуже важливо, що є команда, яка має мужність визнавати помилки і вибачатись, і виправляти ці помилки.

Скажіть мені, чи за ці дні, коли весь цей «кандидатник», цих 38 персонажів виходять і з усіх ефірів кажуть: нас не пускають на телебачення! І починають розповідати, який поганий тільки один кандидат: хоч хтось з них за ці дні вибачився перед вами за прогули в парламенті? За розпродану армію? За заключені угоди з Путіним? За те, що з ним хіхікали? За те, що сміялися з України? Коли наші хлопці стояли на фронті, вони називали Україну дівкою? Україна — не дівка! А ви маєте вибачитися за кожне слово проти українців і України.

Тому дуже важливо, щоб ми 31 березня, обираючи Президента, усвідомлювали, що маємо голосувати серцем і розумом. Згадати усі зроблені справи і включити розум. Якщо були помилки — дати наказ їх виправити, посилити команду, за рахунок тих прекрасних україноботів в тому числі, які зібралися на цій площі.

Ми сьогодні повинні усвідомити, що наступні 5 років залежать від нас.

Я переконана, що Київ ніколи не голосує за ковбасу. Київ голосує за свободу, Київ голосує за велику мету — членство у ЄС і НАТО. Тому ми разом і дякуємо вам за те, що ці 5 років ми були разом — попри «шатунів» і попри всіх провокаторів, які 5 років тинялися цими найкращими у світі вулицями. Слава кожному з вас! Слава Києву — і слава Україні!".