Виборчі бюлетені в «авоськах» і в мішках з-під картоплі доставлятимуть?

На цьогорічних президентських виборах можна організувати конкурс із призом за найоригінальнішу упаковку для бюлетенів та іншої виборчої документації. Створити офіційну сторінку у Facebook, і хай би дільничні виборчкоми викладали там фото, хто у чому «цінні папери» після підрахунку в окружні комісії доставляв. Конкурс — якраз під 1 квітня. Ось тільки бюлетені у базарних торбах, «авоськах», сміттєвому целофані чи у мішках з-під картоплі — це лише на картинках смішно.

«Усі суб’єкти ви­борчого процесу, а особливо офі­ційні спостерігачі, повинні бути готовими до того, що голови та члени ДВК бу­дуть змушені доставляти виборчу документацію у підручних засобах, часто не призначених для цьо­го», — попередили у Цен­трвиборчкомі, заявивши, що архівних боксів (вони ж — картонні коробки) для транспортування вибор­чої документації не заку­пили.

Чому ж виникла про­блема з «тарою», якщо тендер на закупівлю коро­бок ще у січні було оголо­шено? У ЦВК кивають на те, що на торги подали­ся лише двоє заявників, але обидва не відповіда­ли вимогам — подали не­повний пакет документів. Через це оголошені торги скасували, а нові вже не встигнуть провести. Тому виборчкомам доведеть­ся самим викручуватися, у чому бюлетені та іншу документацію транспор­тувати.

У ЦВК скаржаться, що проблема — у недоско­налості Закону «Про пу­блічні закупівлі». Мовляв, прописані у ньому часо­ві рамки «не враховують швидкоплинності вибор­чого процесу». «Через обмежені строки під за­грозою також здійснення закупівель транспортних послуг та канцелярсько­го приладдя окружними виборчими комісіями», — бідкаються у Центрви­борчкомі. Ось тільки не зрозуміло, до чого хи­лять: що закон треба під­коригувати, чи що заку­півлі товарів і послуг для проведення виборів вар­то за рамки цього закону вивести?

Не звикли у ЦВК до тендерів. Раніше ж (нинішні президент­ські вибори перші, на яких Центрвиборчком зобов’язаний керувати­ся Законом «Про публіч­ні закупівлі») можна було освоювати виборчий бю­джет на власний розсуд: визначати, що й у кого купувати без всяких там відкритих торгів. Прості­ше і вигідніше — факт. Але вигідніше для кого і для чого? Точно не для економного, а головне — контрольованого вико­ристання бюджетних ви­датків на організацію та проведення виборів.