«Українську мову донька вчила ще у Криму, важко їй не було. І на олімпіади їздила»

14-річна кримська татарка Рабія Мухтарова, яка разом з родиною після анексії Криму переїхала на Вінниччину, стала призером обласної олімпіади з української мови. Рабія навчається у дев'ятому класі. Журналіст «ВЗ» поспілкувалася телефоном з мамою дівчинки та її вчителями.

Директор Новогребельської загальноосвітньої школи Віра Лавренюк каже, це щорічна олімпіада, у якій беруть участь обдаровані діти. Рабія добре вчиться. Тож вчителька спонукала дівчинку випробувати свої сили з української мови та літера тури на обласному рівні.

«До Нової Греблі переїхало чимало кримських татар, — каже директорка. — Зокрема, і родина Рабії. Переселенцям віддали у селі триповерховий гуртожиток (це будівля колишнього училища). Кримські татари суворо дотримуються своїх традицій та релігії. Дівчатка, наприклад, ходять у традиційному вбранні кримських татар та хіджабах (Батьки не дозволяють журналістам фотографувати Рабію, а спілкуватися з дівчинкою можна лише у їхній присутності. — Авт.)».

Вчителька української мови та літератури Світлана Ліщук каже, чим відрізняється Рабія від інших дітей — це наполегливістю.

«Спокійна, врівноважена, тендітна дівчинка, з сильним характером, — каже пані Світлана. — Вона не відволікається ні на які події, які відбуваються у класі, чи то відносини між учнями, а ціленаправлено працює. Попри те, що більшість часу у житті розмовляє російською, українська мова їй дається легко. Я навіть запитувала її, чи хотіла б вона вступати до вищого навчального закладу, аби удосконалити українську мову? Рабія сказала, що прагне далі вчитися. Але у кримських татар свої погляди на життя. Там вирішальну роль відіграють батьки».

Пані Світлана каже, з усіма завданнями на олімпіаді Рабія впоралася. Виникли хіба що труднощі з запитаннями з української літератури, які стосувалися періоду козацької доби, літописів, а також з поезією.

«Такі теми вивчають у спеціалізованих класах, де на мову та літературу виділяється більше годин», — каже вчителька.

До речі, усі інші предмети Рабії також добре даються. Вона претендує на червоний диплом.

Мама Рабії, Заміра Енверівна, каже: «Українську мову донька вчила ще у Криму, важко їй не було. І у Криму їздила на олімпіади у початкових класах. Вона з дитинства любить читати книжки. У п'ять років вже добре читала. А коли йшла до першого класу, читала дітям у класі казки. І не мало значення, книжка на російській мові чи українській. Рабія розповіла, завдання на олімпіаді були легкими. Їм давали на виконання чотири години, але вона швидко впоралася і вийшла».

«Їй, мабуть, тепер всі заздрять», — кажу мамі.

«Чому заздрити? Якщо у людини є бажання вчитися, вона може і самостійно вивчити будь-яку мову. Вдома ми переважно розмовляємо російською та кримсько-татарською мовою. У Криму у Рабії усі предмети викладали російською, а тут все українською мовою. І жодних складностей немає».

Заміра Енверівна розповіла, у їхній родині п'ятеро дітей. Усі живуть у гуртожитку у двокімнатній квартирі.

«У тісноті та не в образі, — усміхається кримська татарка. — У декого і цього немає. Ми вдячні Богу…».

А ось знайти роботу кримським татарам нелегко.

«Ми зверталися до київської організації „Надія“, яка може дати кредит на започаткування власної справи, — каже Заміра. — Хоча мій чоловік і має роботу. Але моя старша донька добре пече. Ми хотіли відкрити невеличку пекарню. Але потрібні кошти на плити та інші кухарські приладдя. Ми подали заявку, але нам так ніхто і не передзвонив. Хоча знаю, що деяким родинам-переселенцям такий кредит на власну справу давали».