Жителі Донецька: «Окупанти в усьому звинувачують Україну, навіть в повних смітниках і безробітті»

Сумно усвідомлювати, що колись квітуча шахтарська столиця зусиллями окупантів перетворюється в заштатне містечко, яке не належить нікому. Як виглядають менші міста — можна тільки здогадуватися і жахатися, пише «Сегодня».

Не виходить у окупантів створити навіть видимість нормального життя хоча б в Донецьку, з якого вперто ліплять «вітрину руского миру». Поки на цій вітрині — описані вище непривабливі мазки, покриті переможними реляціями окупантів про заливку ковзанок в районах міста (при коливання температури повітря від -5 до +2 протягом дня), змагання місцевих гравців КВН, уроки «патріотизму» і оголошення Року російської мови в так званій «ДНР».

Ламають руки-ноги на льоду донеччани, які насилу втискуються в переповнені трамваї і тролейбуси, не зовсім розуміють цей популізм на крові. Не розуміють, чому сміттєвози раптом припинили виїжджати, якщо йде мокрий сніг (до війни природні катаклізми не дуже-то лякали сміттярів), чому в шахтарському місті утворився дефіцит граншлака для посипання вулиць і доріг, і куди поділися водії міського електротранспорту.

«Щоб дочекатися трамвая № 1, можна простояти на холоді 20−30 хвилин. Тролейбуси набиті не тому, що людей багато в Донецьку, а тому що вони ходять за дивним графіком — то три штуки відразу, то жодного. Та й на маршрутках та ж ситуація, якщо чесно. Рідко, коли сядеш у вільний салон», — каже житель Донецька Олексій Вдовін.

На тлі комунального колапсу і подорожчання продуктів різні «культурні заходи», що проводяться окупантами, виглядають сумно. Окремо стоїть театральне життя — залишки труп двох театрів Донецька поки ще в змозі збирати зали, а й тут проблема — квитки взяти неможливо, левова частина їх у перекупників, так навіть у касах повідомляють.

«А потім починається їх поширення через соцмережі або оголошення на стовпах. У каси можна не ходити», — каже донеччанка Олена Мокренко.

У кожній сфері життя донеччан — брудні сліди присутності окупантів. При цьому останні традиційно стверджують, що вони ні в чому не винні, а всі негаразди — це підступи ворогів.

«Це у них єдине виправдання всього цього жаху. Ціни лізуть вгору — Україна винна, вона блокаду ввела. А ви що думали, ідіоти, що з вами будуть дружити? Фахівці в усіх сферах їдуть, причому більшість. Хто вам винен, що ні обладнання нормального, ні зарплат людських ніхто не бачить? Лікарі і шахтарі по 6000 рублів (близько 2400 грн. — Ред.) отримують. І одночасно безробіття моторошне, люди не хочуть йти працювати за копійки, яких навіть на хліб і воду не вистачить, — обурюється пенсіонер Віталій Приходько. — Гумштаб з допомогою заборонили — хто винен? Або через те, що нікого доля людей не хвилює, тому що місто і край просто віддали на розграбування».

Дійсно, у всіх своїх негараздах бойовики звинувачують кого завгодно, але тільки не себе.

«Бурульки збити не можуть теж через важку зовнішньополітичну ситуацію, і сміття вивезти? І допомогу ніхто не пропонує. Де хвалений бензин за цінами нижче російських, де продукти з неперебитими термінами придатності, де все те, що обіцяли в 2014 році людям похилого віку, які розвісили вуха?», — продовжує цікавитися Приходько.

За словами донеччанина, бойовики розуміють, наскільки вони вже дискредитували себе навіть в очах своїх відданих прихильників — від цього і бісяться. Одне їх поки заспокоює: забитий народ, що живе в розрусі і занепаді, поки не здатний протистояти людям зі зброєю і абсолютно позбавленим людяності. Але, як кажуть нам факти історії, критична маса ненависті рано чи пізно набереться — і тоді винних призначати буде нікому.