До Дня Соборності, 29 років тому, українці створили наймасштабніший у світовій історії «живий ланцюг»
- 21.01.2019, 14:58
- 1 294
День Соборності українці відзначають щороку 22 січня. У 1990 році відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній Європі масових акцій — «живий ланцюг» як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування подій Першої української незалежності.
В Україні найбільший «живий ланцюг» (акція мала назву «Українська хвиля» — ред.) відбувся у неділю 21 січня 1990 року, коли мільйони людей взялися за руки, з'єднавши Івано-Франківськ (через Львів) і Київ у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР. Він був одним із наймасштабніших у світовій історії та став ще одним кроком до здобуття незалежності Україною.
Акцію, організував Народний Рух України. Ініціатором і співорганізатором акції був член Секретаріату НРУ Михайло Горинь. Підготовка до акції почалася у вересні 1989 року. Організатори від різних областей збиралися на наради щомісяця (або й раз на два тижні) у Рівному.
Після проведення ланцюга 21 січня 1990 року в переддень свята Злуки в Києві на Софійському майдані, в Івано-Франківську на Вічевому майдані й у Львові біля пам'ятника Іванові Франкові відбулися мітинги-молебні.
Попри нав'язуваний комуністичними засобами масової інформації штамп «Львів—Київ» у назві ланцюга, той був на 170 кілометрів довшим: починався в Івано-Франківську від Центрального народного дому (колишньої резиденції парламенту ЗУНРу і місця прийняття Акту Злуки), йшов через Стрий (звідси йшло відгалуження на Закарпаття), Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва. Початок ланцюга в Івано-Франківську зумовлений тією обставиною, що саме Івано-Франківськ (тодішній Станіславів) у 1919 році був столицею ЗУНР. У ланцюзі взяли участь, за офіційними даними (КПРС), близько 450 тисяч чоловік (за неофіційними оцінками — від 1 до 5 мільйонів).
Щільність «ланцюга» була неоднорідною — від 5−10 рядів у середмісті Львова до інтервалу в десятки метрів у деяких районах Київщини та Житомирщини. Передбачаючи таку ситуацію, штаб акції скеровував у такі місця автобуси з активістами зі Львова й Івано-Франківщини. Фінансування акції не склало для її організаторів надзвичайних проблем завдяки ентузіазму активістів: пальне для автотранспорту учасники акції забезпечували власним коштом, представники медичної служби працювали на волонтерських засадах тощо.
