«До Водохреща теж готую улюблену кутю», — Софія Федина

Відома співачка, телеведуча, волонтерка і громадська діячка розповіла читачам «ВЗ», що готують і як святкують у її родині

З дитинства так скла­лося, що до Святвечо­ра і другої вечері перед Йорданом, поки мама з татом на роботі, завданням Софії було приготувати найголовні­шу страву — кутю, як назива­ла її бабуся, панську. Бо тепер часто сперечаються, якою має бути ця страва — густою чи рід­кою. Софія переконана — гус­тою, бо добро рідким не бу­ває.

— У моїй куті бага­то горішків, чорносливу, кура­ги, родзинок різних кольорів та сортів. Цього року виявило­ся, що в мене немає цукатів, тому кутя була з ананасами. Вона трохи незвична на смак, але на свята — це мої найулю­бленіші ласощі, — розповідає Федина. — У кожної господи­ні кутя має різний смак, хоча є базовий рецепт. Незвичну ри­сову кутю куштувала на схо­ді. Кажуть, що треба 12 різних куть скуштувати, як і 12 пасок на Великдень. Але свою кутю вважаю найсмачнішою, бо хто б її не куштував, усім смакує.

До Святвечора і вечері пе­ред Йорданом на столі також неодмінно має бути 12 пісних страв. Кутя, борщ із вушками, пампушки, вареники, голубці, грибна підлива… Усі ці страви мають особливий смак.

— Мене завжди непокоїть, що під час святкувань біль­шість роблять акцент на їжі. Їжа — це певний ритуал, закла­дений у наші традиції. Така по­дія, як народження Ісуса, має спонукати до більшої пожи­ви — духовної. Це ми пропагу­ємо, коли їдемо з виступами до наших воїнів на схід. У них теж є традиційні святкові сто­ли, і страви там дуже смачні, — зазначає волонтерка.

— Цьогоріч до свят навчи­лася готувати імбирне печиво, яке бачила в американських фільмах. Насправді виявило­ся, що його легко робити, а печиво дуже смачне.

Процес виготовлення хати­нок, ялиночок, зірочок, смай­ликів, можливо, й не прита­манний українській кухні, але є суттєвим доповненням підго­товки до свят, коли згуртову­ється вся родина.