Солодкий Миколай з гіркою сльозою

Три сотні дітей учасників бойових дій отримали подарунки, а жінкам, які залишилися вдовами, вручили матеріальну допомогу

Багато солодощів, оплесків, добрих слів та подарунків. Так вітали з Днем святого Миколая трьохсот дітей з сімей учасників АТО Львівщини та Івано-Франківська. Організатори заходу — Почесне консульство Угорщини у місті Львові та Львівській області та Асоціація АТО Львівщини вже вчетверте доклали усіх зусиль, аби діти героїв відчули турботу та увагу з боку дорослих. Для цього вони зробили захід у конференц-залі готелю «Супутник», на який завітало багато мам з дітьми.

На свято зібралось чимало високопосадовців, представни­ки обласної державної адміні­страції та майже повний дипломатич­ний клуб. Завдяки їх підтримці була зібрана та вручена матеріальна допо­мога шістнадцятьом жінкам, які лиши­лись вдовами. Почесні консули вру­чали їм подарунки особисто. Жінки героїв крадькома витирали сльози.

— Його не можна замінити нічим, — розповіла журналістові «ВЗ» сестра героя Богдана Крупніцького Марія. — Богданові був лише 21 рік. Готува­лися до весілля. 14 жовтня 2014 року він загинув, а через чотири дні у ньо­го мав бути день народження.

Марія приїхала на захід замість Богданової мами, відповідно, й за­мість майбутньої дружини, адже одружитися хлопець так і не встиг.

Після офіційних вручень на дітла­хів та дорослих чекала вистава «Та­ємниця Лісовичка» від Львівського академічного обласного театру ля­льок та солодкий фуршет. Дітям по­дарували солодощі, 130 ранців пре­зентувало Чеське консульство. А Почесний консул Республіки Угор­щина у Львові Лариса Малех прове­ла розіграш 20 книг соціального про­екту «Книга Добра».

— Ми будемо продовжувати цю традицію допомоги сім’ям наших во­їнів, тому що діти — це наше майбутнє і ми маємо робити їм свято, — сказа­ла пані Лариса.

Привітав гостей і голова облдержадміністрації Олег Синютка та вручив телевізори хлопцям, які отримали статус нескорених — Роману Панчен­ку, Сергію Калитюку та Сергію Шим­чаку.

Діти були задоволені і щасливі. Вони ще не до кінця розуміли, чому багато дорослих приділяють їм стіль­ки уваги. Дитячі душі відкрито і щиро реагували на свято. І все було б ра­дісно й щасливо, якби не війна, яка забрала і продовжує забирати най­кращих… Які для нас назавжди зали­шаться героями.

Еліза Солодка