«Ляльки з горища»

Кожна лялька, створена руками одеситки Олени Коган, має свою історію та характер. Шити текстильні іграшки майстриня почала вісім років тому. А все почалося із захоплення американськими «ляльками з горища». За словами Олени, їхня особливість у тому, що вони виглядають брудними, ніби припали пилюкою на якомусь горищі у бабусиній скрині. Коли дівчина вперше побачила такі ляльки, закохалася у ці іграшки «забутого» дитинства.

З часом Олена відійшла від «ляльок з горища» і розробила свій авторський стиль. Її текстильні персонажі, порівняно з тілом, мають доволі великі голови і ніби застигають на спеціальних підставках з яскравими антуражними предметами. Скажімо, з метеликами з тканини чи маленькими книжечками, які так само майстриня робить руками.

Ідеї майстриня придумую здебільшого під час шопінгу. От побачить цікавий піджак чи виріб дивного крою, і вже уявляє нову ляльку у такому «прикиді». А до піджачка додала ще й песика і «випустила» новий виріб на прогулянку.
Створення образу іноді вимагає ще й вивчення технічної сторони. Коли майстриня робила ляльку зі старовинним фтоапаратом, змушена була вивчити конструкцію «фотомашини» початку минулого століття. Для іншої ляльки довелося вивчити відмінність патефона від грамофона.

Кожна лялька — зі своїм характером. От придумала майстриня образ, підібрала матеріал, колір волосся, починає її одягати. А лялька «опирається»! То колір волосся не відповідає одягу, то обличчя не може намалювати… Відкладає роботу вбік. І береться за нову роботу. А іноді може створити виріб навіть за дві години!