Передплата 2024 «Добра кухня»

«Щоб відігнати тривожні думки, тереблю квасолю. Мій син без неї не визнає ні супу, ні борщу…»: Матір полоненого моряка

У середу, 12 грудня, у московських слідчих ізоляторах «Матроська тишина» і «Лефортово», де утримують 24 полонених військових моряків з України, розпочалися слідчі дії з цими бранцями. Для захисту одного з них, старшого матроса Андрія Оприска, вихідця із Львівщини, до російської столиці прибув кримськотатарський адвокат Маммет Мамбетов.

Цей правник пообіцяв кореспондентові «Високого Замку», що після завершення слідчих дій, у межах дозволеного, розповість про справи нашого краянина.

Тим часом ми знову зв’язалися з матір’ю Андрія — жителькою села Надітичів Миколаївського району Ольгою Василівною Оприско. Настрій у колишньої вчительки був значно кращим, ніж тоді, коли вперше почула, що її сина з побратимами у Чорному морі захопили російські військові. Завдяки турботі районної влади їй підключили супутникову «тарілку», і тепер старенька мати вслухається у телевізор, ловлячи всі новини на тему заручників, серед яких є і її син. Замість старенької «Нокії», яка працювала з перебоями, Уповноважена Верховної Ради з прав людини передала з Києва для пані Ольги сенсорний телефон — бути на зв’язку для цієї жінки дуже важливо: а раптом подзвонить Андрій…

У помешканні Ольги Василівни нині значно тепліше. Ще кілька днів тому додаткове тепло у печах давали дрова, що їх завезли меценати. А до найближчої суботи (завдяки увазі району) у всіх кімнатах встановлять індивідуальне опалення: майстри привезли труби, батареї, виконують монтажні роботи.

— Чи написав Андрій Вам листа? — запитуємо Ольгу Василівну. — У російських ЗМІ була інформація, що всі українські моряки це вже зробили…

— Ні, листа немає. Але у вівторок дзвонила з Києва моя внучка. З нею зв’язувався консул, який провідував мого сина у Москві. Сказав, що з Андрієм все гаразд. Що він тримається. Що все необхідне нібито має…

Як ми дізналися, до внучки Ольги Василівни дзвонили і з військової частини, де служив старший матрос Андрій Оприско. Казали, що будуть перераховувати зарплату батька його дітям. Гроші їм потрібні, щоб заплатити за винайняте житло, за харчі. Особливо ця підмога важлива для сина-студента, теж Андрія…

А от обіцяної мером Львова фінансової допомоги пані Ольга поки що не отримувала. Дуже тішить її підтримка односельців, які провідують її щодня, приносять вістки на головну для неї тему.

— А чим займаєтеся довгими зимовими вечорами? — запитали ми матір моряка. — Може, як звично, вишиваєте?

— Ні, після всіх тих подій нічого робити толком не можу. І їсти не можу, і спати. Все одна думка в голові: а, може, щось про мого Андрія втішного по телевізору скажуть — боюся пропустити новини. Втім, таки знайшла собі одне заспокійливе заняття: тереблю квасолю. Восени зібрала урожай, але він весь у стручках, все не було часу за нього взятися. Тож ввечері сідаю ближче біля печі і перебираю. Вже чотири літри налущила. Мій Андрій ніколи не визнавав зупи чи борщу без квасолі. Коли повернеться син додому — зварю його улюблену страву.