Міська пенсіонерка навчила свій сад родити підпеньки
На Львівщині пенсіонерка Стефанії Хацко вирощує підпеньки прямо у своєму саду.
У ці благодатні дні золотої осені тисячі любителів грибної всячини, озброївшись кошиками-сумками, кинулися в ліс за підпеньками. А колишній лінотипістці Миколаївської районної друкарні Стефанії Хацко, нема потреба вибиратися кудись далеко за цим добром. Підпеньки ростуть у її саду, у самому центрі міста, за кілька кроків від ресторану і траси на Львів. Виростила і доглядає за ними власноруч понад двадцять років.
«Я — людина лісова, — розповідає 80-річна пані Стефанія. — Виросла у селі Глухівці, у господарській родині. Мій дідусь усе життя пропрацював у лісі, був затятим грибником. Брав мене зі собою, так що давно маю справу із цими дарами. Коли ще жив чоловік Василь, то разом ходили до лісу по підпеньки, разом чистили їх. Відходи від них не викидали у смітник, а розсипали по саду. І незабаром підпеньки прижилися у нас на подвір’ї, родять під хатою щороку».
Якщо через посуху у лісах підпеньків немає, то на цьому газдівстві, що на вул. Лесі Українки, 2, вони завжди є. Бо Стефанія Войтихівна двічі на день поливає грибні місця теплою водою. З вечора набирає її, дає прогрітися, а потім з допомогою поливачки об 11 ранку і перед вечером, коли сутеніє, щедро скроплює грибні «оазиси». Підпеньки ростуть у неї всюди: під кореневищами дерев, на газоні, між кущами смородини. Бувало, вже «білі мухи» у повітрі літають, а під пнями старих яблунь видніється ціла «борода» свіжих підпеньків.
Не в останню чергу, багатому урожаю Стефанія Войтихівна завдячує домашній підживі — попелу. Удобрює ним і дезінфікує всю садовину, а це, вірить, дає позитивний ефект і на розмноження грибів.
Свіжі підпеньки ця діяльна пенсіонерка, організаторка першого у місті ОССБ, маринує (з минулої осені залишилося ще вісім банок цієї смакоти), сушить, тушкує, готує з них підливку, суп. Особливо до вподоби їй рагу з них, в яке додає картоплі, смаженої цибульки, масла, спецій. А ще із сушених підпеньків на Святвечір готує борщ з вушками. Каже, що запах у них значно ароматніший, ніж у білих грибів.
«Маю величезне задоволення від вирощування домашніх підпеньків, біля них почуваюся бадьорішою, — розповідає Стефанія Войтихівна. — З ранку піднімуся з ліжка і прямо у піжамі виходжу подивитися, як там вони у мене живуть-поживають».