Археологи знайшли поблизу собору Юра давні фундаменти

Фрагменти цегли-пальцівки до 10 см завтовшки, що вказує на приналежність до готичного періоду, виявили археологи під час ремонтних робіт біля Архикатедрального собору святого Юра у Львові. Історичну цеглу пов’язують із церквою XIV- XV століття, а то й раніших часів, яка була попередницею нинішнього собору. Припускають, 600 років тому на цьому місці вже стояла церква.

Археологи розповіли, що виявили три фундаменти, як із західної, так і з південної сторони собору Юра, які не відповідають планувальній структурі сучасної будівлі. Це наштовхнуло на думку, що це можуть бути фрагменти фундаменту церкви, яка існувала у XIV- XV століттях. Ці фундаменти різняться конструктивно, бо збудовані з великогабаритних, грубо тесаних кам’яних блоків — на відміну від нинішнього фундаменту собору Юра.

За словами директора Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України Олега Осаульчука, остаточно говорити про те, що знайдені знахідки датуються XIV- XV століттями, поки що не можна. «Хочеться вірити, що на цій ділянці виявлено рештки фундаментної конструкції церкви — попередниці собору святого Юра, — каже директор Науково-дослідного центру. - Якби так, це була би дуже цікава знахідка для археології Львова. Але ще будуть проводити додаткові польові дослідження, і лише тоді науковці та археологи скажуть, так це чи ні».

Сильна злива, яка пролилася днями на Львів, допомогла зробити ще одне археологічне відкриття. Бурхлива вода змила шар землі, і проступили… людські кістки. Це свідчить про те, що біля церкви був цвинтар. Але до якого періоду належать ці поховання, розповів молодший науковий співробітник НДЦ «Рятівна археологічна служба» Остап Лазурко, ще не відомо.

Зараз біля собору прокладають інженерні мережі, впорядковують оглядову терасу, верхній обхід довкола собору, прокладають каналізаційні мережі. Роботи виконує ТОВ «Підприємство «Турист». Цьогоріч з державного бюджету на реконструкцію собору святого Юра виділили 20 мільйонів гривень, з яких 5 млн. уже освоєно.

Автор: Олена Петрик