Солодке свято: на Львівщині відбувся фестиваль меду

До Медового Спаса бджолярі Львівщини готуються особливо, адже це не лише їхнє свято, а й результат плідної праці їхніх бджілок. Чим більші пасіки тримають бджолярі, тим більшим розмаїття продукції можуть похвалитися на фестивалі меду «Медова забава», який уже восьмий рік поспіль проводять у селі Ганачівка, що у Перемишлянському районі.

Попри те, що Медовий Спас припав на будень, організатори вирішили відгуляти фестиваль у вихідні — 11−12 серпня. Посмакувати меду на фестивалі поїхала і журналіст «ВЗ».

Про традиції бджільництва, які здавна існували в цьому краї, свідчить зображення солом’яного вулика на гербі Перемишлян. У цьому місті в 1857 році була заснована одна з перших шкіл пасічників у Галичині та Європі. Про її популярність свідчить той факт, що у перший рік занять у ній навчалося 40 учнів, а вже наступного їх було близько сотні — з різних регіонів Галичини і навіть з-за кордону.

Також Юліан Любінецький видав один із перших і найкращих підручників з бджільництва — тритомну працю «Докладна практична наука для пасічників». Ця подія відобразилася і на гербі міста Перемишляни, де зображений солом’яний вулик-сапетка, а навколо нього кілька бджіл.

Гостинний двір «На Білому Потоці» у селі Ганачівка продовжує добрі традиції та проводить свято меду, яке збирає майстрів пасічної справи зі всієї Західної України.

Те, що Ганачівка святкує День пасічника, було чути, як тільки наш бусик в’їжджав у село. Музика «рубала» українські «польки з гудзом», що ми з автобуса не виходили, а відразу витанцьовували.

«Щороку медову продукцію представляє все більше пасічників, — розповів журналісту „ВЗ“ організатор свята Степан Микитів. — Окрім львівських, до нас приїхали бджолярі із Закарпатської, Хмельницької і Вінницької областей».

Попри те, що дощик мав намір розігнати гостей фестивалю, ніхто не поспішав розходитися. Люди дегустували мед і медові напої. А деякі встигли надегустуватися так, що пішли танцювати під дощем. Без парасольок. Щоб не заважали махати руками…

Поки музичне свято тривало, медове дійство розгорталося біля прилавків пасічників. Люди підходили і дегустували медовуху, медовий квас, липовий і гречаний меди, цікавились настоянками з прополісу і воскової молі, стільниковим медом.

Мед — продукт недешевий. За «майонезну» баночку травневого меду я заплатила 40 гривень. За літровий слоїк липового — 120. Стільки ж просили за гречаний мед. Пропонували і безліч медових напоїв. Наприклад, півлітрова пляшка 37-градусної медовухи йшла за 120 гривень, медово-вишневе вино можна було купити за 80. Склянку медового квасу — за 8 гривень.

Навіть мило з меду і трояндовим запахом можна було придбати за 20 гривень.

Розклалися зі своїм крамом і «празникові крамарі» — продавці, які торгують китайськими іграшками, свистунцями, дитячими годинниками.

«Не раз чула про фестиваль меду у Ганачівці, який проводить Степан Микитів, — розповіла журналісту „ВЗ“ начальник відділу маркетингу і промоцій управління туризму ЛОДА Марина Якушева. — Тож вирішила цього року приїхати на Медову забаву. Такого смачного меду і медового напою, я більше, мабуть, ніде і не куштувала».

Запросив господар нас і у свою бджолярську хатинку, що на території Гостинного двору. Там можна було подихати пилком і прополісом. Я ж попросилася полежати на дерев’яному лежаку, під яким гудуть бджоли. Степан Петрович відкинув лляне покривало і зазирнув у віконечко.

Подмухав у нього і каже: «Кладіть голову так, щоб шия припала на це віконечко». Дзижчання медоносних бджіл, каже господар, заспокоює нервову систему, пилок і прополіс добре впливають на дихальні шляхи. Може, і заспокоює нервову систему оте дзижчання, але мені було страшно, бо піді мною, здавалося, був не один вулик. Я собі на секунду уявила, що би було, якби десь у тому лежаку утворилася маленька дірочка… Але Степан Петрович заспокоїв, мовляв, нікого бджілка не вкусить у медовому будиночку, бо всі лежаки добре закриті. Тепер тут є до півмільйона бджіл, а у «сезон» — понад мільйон.