Друг плакав, як дитина: дружина Бабченка розповіла про найважчі і смішні моменти спецоперації СБУ

Про це повідомляє ВВС.

«Звичайно, ми в цю ніч не спали. Звичайно. Ми не спали і наступної ночі. Ми не їли, тому що був стрес. Звичайно, ми переживали. Ми навіть не могли вийти в магазин, тому що нам здавалося, що за нами вже стежать — може бути, хтось в ліфті або хтось в під'їзді, або в тій же черзі. у нас вже почалося зовсім інше життя. Сталося чітке розмежування на „до“ і „після“ цієї жахливої новини. Після страху, виникла злість, тому що ти розумієш, що він не бандит, він не злочинець. Його зброя — це перо, ручка, комп'ютер. І вбивати за слова … Ну, а за що його ще можна вбивати? Тільки за слова», — говорить Ольга Бабченко.

За її словами, вона дуже боялася за життя виконавця Олексія Цимбалюка, завдяки якому вдалося врятувати життя її чоловікові.

«Ми коли зустрілися з Цимбалюком, звичайно ж, я спочатку була в сум'ятті. Від хвилювання. У той же час він дуже цікавий такий чоловік, викликає посмішку. Я посміхалася. Мені радісно від того, що він порядна і що мій чоловік живий завдяки йому. Звичайно, я турбувалася про те, як він потім буде пояснювати своїм замовникам, чому Аркадій живий. Звичайно, я переживала. А раптом його вб'ють? А раптом з ним щось трапиться? Безумовно. Так, було страшно за нього, тому я запитала у нього: „А як же ви будете далі? А що ви їм скажете?“ У відповідь він тільки посміхнувся. „Розберуся“, — говорить. Чомусь нас з ним вирішили познайомити. Так, побачити кілера — це … В лапках кілера, звичайно, це дуже незвичне видовище. Чи не кожен день бачиш кілера у себе вдома. Я відразу сказала: „Давайте шукати інші варіанти. Може бути, ще можна щось придумати? Може бути, якісь є ще можливі способи? „. Звичайно, це безумство. Звичайно, найменше ми хотіли б цього в своєму житті, хотілося цього уникнути всіма можливими способами. Але варіантів не було ніяких. Ми уточнювали кілька разів, кілька разів я задавала питання: „Чи може бути, якийсь є інший вихід? Інший спосіб?“. Ні. Мені сказали: „Ні. Ну, це поширена практика — ось таке „вбивство“. Кілер молодець, він, звичайно, розрядив обстановку, каже:“ Доброго здоров'ячка“. На що ми йому відповіли:“ І вам не хворіти». Так, трошки розрядив обстановку. Нерви були на межі: ми розуміли, що все, процес не зупинити. Він розрядив обстановку, дав нам дві хвилини перепочити. Він з гумором. Він на кілера зовсім не схожий. Я б його зустріла на вулиці, не подумала б, що ця людина може бути кілером, що він може тримати зброю в руках «, — продовжує він .

За словами Ольги Бабченко, складно передати ті емоції, які були у оточення Аркадія в день «вбивства».

«Першим зайшов Айдер (прим. ред. Айдер Муждабаєв, начальник і друг Аркадія). Ну це неможливо, звичайно, згадувати. Він плакав як дитина, у якого на очах убили маму. Я не бачила, щоб чоловік так плакав. Він просто вив. І просив у мене вибачення. Так, він вважав, що це він винен — він умовив Аркадія залишитися в Києві, він відчував себе винним. Це була найважча частина всієї спецоперації … це по емоціям було навіть сильніше, ніж той день, коли Аркадій повідомив, що на нього готується замах. Дивитися, як чоловіки переживають втрату, втрату бл зкого одного — це неможливо. І ти розумієш, що ти знаєш: „він живий“, і ти не можеш сказати. Нестерпно! Не дай бог нікому таке пережити. Нікому … Я заздрила Аркадію. Думала, він зараз, напевно, в своєму відносно спокійному світі, а я повинна бути в цій агонії. в центрі подій. Тому що в цей момент всі були сконцентровані, звичайно, на мені», — ділиться вона.