Правлячій партії США доведеться обирати між Америкою і Трампом, — The Atlantic

Хай там як, а президент Дональд Трамп став агентом російських інтересів: свідомо чи ні, можливо через страх і шантаж, через надію на майбутні угоди, через повагу до Володимира Путіна чи з вдячності за російську допомогу на виборах або ж через жалюгідну неспроможність дивитися далі за 306 електоральних голосів.


Фото: Голос Америки / Президент США Дональд Трамп

Якою б не була суміш мотивів, вона не має ніякого значення. Може він настільки неосвічений, небезпечний і самозакоханий, що навіть не усвідомлює, що з кожним своїм кроком він рухався за тим сценарієм, на який сподівався Путін і якого боялися американські розвідники, військові і правоохоронці. Так про вчорашню зустріч президентів США і Росії коментує пише колишній спічрайтер президента США демократа Джиммі Картера Джеймс Феллоуз на сторінках The Atlantic, повідомляє УНІАН.

Важливі не мотиви, а той факт, що відповіді Трампа не можна було відрізнити від слів Путіна, починаючи від фундаментальної заяви про те, що путінські запевнення про невтручання у американські вибори заслуговують на більшу довіру, ніж твердження власного ж Департаменту юстиції.

«Я досить старий, щоб пам’ятати, як Ліндон Джонсон і Річард Ніксон брехали на телебаченні: про В’єтнам у випадку обох з них і про Вотергейт у випадку Ніксона. Я пам’ятаю муки і обман Білла Клінтона чи Джорджа Буша-молодшого, який привів до нищівної війни в Іраку. Але я ніколи не бачив, щоб американський президент свідомо, послідовно, публічно і шокуючи ставив інтереси іншої країни вище, ніж інтереси власного уряду і народу», — зауважує Феллоуз. На його думку, Трамп, вочевидь, не може нічого з собою вдіяти. Така його природа. Але 51 сенатор від Республіканської партії і 236 депутатів-республіканців у Палаті представників можуть. У них є влада проводити слухання, висилати повістки, ухвалювати резолюції, гарантувати непорушність розслідування спецпредставника Департаменту юстиції Роберта Мюллера, засуджувати втручання Росії у вибори, посилювати захист від майбутніх атак і, врешті-решт, захищати свою країну, якій шкодить «травмований, дефективний чоловік, який тепер став президентом».

Впродовж 18 місяців члени Республіканської партії відвертали свій погляд від вчинків Трампа і намагалися не турбувати його прихильників у своїх виборчих округах. Вони не зупиняли партійний порядок денний щодо скорочення податків чи формування Верховного суду. Вони, на думку автора, вже несуть відповідальність за те, що Трамп наробив на своїй посаді. «Кожна година бездіяльності республіканців після цього шокуючого виступу в Хельсінкі буде робити їх дедалі більше заплямованими цим чорним моментом в історії американського лідерства», — йдеться в статті.