Улітку мільйони українців можуть залишитися без українського телебачення

Як йдеться у сюжеті ТСН, це не перебільшення, а цілком можлива реальність. Нею може стати скасування аналогового телебачення, тобто того, яке майже 95% глядачів країни отримує безкоштовно зі своїх звичайних антен.

Аналогове мовлення держава вирішила скасувати і впровадити цифрове. Це мало б відбутися до початку 2019 року, але нещодавно президент вирішив різко пришвидшити процедуру і відвів час до липня. Чи не іронія, що тоді ж у багатьох національних телеканалів, які виходять в ефір у аналогу — закінчуєтсья ліцензія.

Експерти уже побоюються: чи не стане це можливістю владі тиснути на низку «незручних» каналів? А ще залишається надважливим питання: що буде з українським телебаченням там, де зараз лютує окупант? Навіть на мирній території, яка межує з Росією, вітчизняного аналогового і навіть цифрового ефіру знайти важко, в російських каналів — досхочу. Тільки 3% або один мільйон двісті тисяч громадян України телевізор ігнорують.

Величезна частина країни дивиться телебачення через аналогове мовлення, тобто безкоштовно ловить сигнал. «План, який ви там розтягнули на два роки неприйнятний. Часу у вас є до червня. Добре, до липня. Більше вам не потрібно», — заявив Петро Порошенко.

Про план, який «розтягнутий і неприйнятний» і який потрібно тепер втілити «до липня» цього року, президент говорить стосовно відімкнення того самого аналогового мовлення по усій країні. Це означає, що вже в липні у тих, хто отримує телесигнал через звичайну антену, замість картинки на екрані може бути пітьма.

Дахи миропільських хат, що на Сумщині, всіяні і супутниковими антенами, і звичайними аналоговими. Телебачення для тутешніх селян — чи не єдине дозвілля. Населення без проблем ловить сигнал із РФ.

Український сигнал сюди просто не дотягує. Те, що влада задумала миттю відімкнути аналогове мовлення — тут знають чи не з російських новин. Але навіть попри безальтернативну російську пропаганду в приймачах миропільці розмірковують по-патріотичному: «Треба було спочатку підготувати охоплення всієї країни Т2, а тоді відключать аналогове. Так, як це робиться в нормальних людей. Щоб, як кажуть, спочатку все будується, а потім ламається, а в нас спочатку ламають, а потім починають думати: будувати чи не будувати. У прикордонних районах повинно було в першу чергу це все зробити. Люди кинуться дивитися російське. Ідеологічна безпека України нікого не цікавить», — вважає Олександр Батура, пенсіонер.

На Харківщині у селі Різникове, що у 15 кілометрах від Росії, на тутешніх голубих екранах — телемонополія країни-агресорки. Її сигнали селяни отримують на українські антени. Вітчизняний канал, розповідають, тут ловить лише один за хорошої погоди. Тут навіть спеціальна приставка Т2 не рятує.

Хоча саме Т2 мала б не просто покращувати український сигнал, а передавати його у безкоштовному цифровому форматі, бо саме на нього влада збирається змінити аналогове. Попри те, що покриття аналогового мовлення по країні складає 95%, Т2 на цілих 15% менше. Відтак, менше безкоштовного ТБ для населення.

Приставку Т2 за програмою уряду навіть мали безкоштовно закупляти для малозабезпеченого населення, адже отримання саме безкоштовної інформації — це не забаганка, а норма, прописана у Конституції.

Практика переходу з аналогового на цифрове мовлення — загальносвітова. В Україні вона вигідна як телевізійникам, так і глядачам. Однак історія з переходом країни на цифру тягнеться більше десяти років. Кінцеві терміни усе відкладалися — держава ніяк не була технічно готова. Лиш цьогоріч в Кабміні назвали остаточну дату — січень 2019 року.

Зміни мали б бути поступові. Спершу аналоговий сигнал мали відімкнути у найбільш ним покритій території. Якщо б зміна з аналогу на цифру тут відбулася успішно — далі це покроково запроваджували б в інших регіонах країни. Однак план майже річного переходу різко скоротив президент. «Коли ми переходимо на цифрове телебачення — дуже важливо чітко розуміти, що ми маємо цифрове покриття всієї території країни. Зараз — це не так», — повідомив Микола Княжицький, голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації.

Незрозумілим у такому поспіху залишається й надважливе для національної безпеки питання: а що буде з аналоговим мовленням на окупованих територіях? Чи не займуть їхнє місце російські голубі екрани? Як це, в принципі, уже зробили на прикордонних ділянках України.

«Ми не можемо фізично забезпечити приймачами Т2 абсолютно всіх мешканців окупованих територій. Чи буде аналоговий сигнал на окупованій території, чи ні — я не можу вам відповісти станом на зараз», — сказав Віктор Литвінов, завідувач сектору інформаційної реінтеграції Криму та Донбасу Мінінформполітики.

Цікаво й те, що все Т2 контролює приватна структура з нікому невідомими засновниками. Йдеться про компанію «Зеонбуд». Серед її ймовірних власників свого часу ЗМІ називали оточення Віктора Януковича. І те, що Нацрада з телебачення і радіомовлення досі нічого не прояснила — дивно. Утім, всі ці застереження поступово можна було б вирішити.

То чому ж Президент так поспішає? Найнеприємніша версія може бути така: саме у липні збігає термін дії ліцензії національних телеканалів на цифрове мовлення. І за збігом саме на липень Порошенко наполіг скасувати аналогове мовлення. «Коли не буде аналогового телебачення — держава фактично зможе перерозподілити інформаційний простір. І тут дуже важливо, щоб це відключення не стало елементом цензури», — додав Княжицький.