«Борис Годунов» Литовського театру – провокативна вистава про смерть російської нації

Постановку здійснив всесвітньо відомий режисер Еймунтас Някрошюс. Один з найвидатніших режисерів сучасності переосмислює відому історію, щоб показати справжнє обличчя сучасної Росії. Мало хто знає, що п’єса пройшла жорстку цензуру і цар Микола І заборонив її через надмірну політичність, адже в ній можна було прогледіти настрої декабристів: свобода від гніту влади, повалення царської влади тощо. Такої жорсткої критики не зазнавав жодний твір О. Пушкіна. Було зрозуміло, про що саме написав поет: революційні настрої не викликали захоплення у влади, а «бунт черни России был не нужен» - як тоді, так і тепер. Вся влада у руках царя, і крапка. Все решта – смерть. Цей твір розібрали буквально по цитатах. І оте його «народ безмолвствует» нині актуальне як ніколи, бо мало не весь світ чекає, що російський народ перестане нарешті «безмолвствовать».

Вистава «Борис Годунов» розкриває суть російської державності: «Прокляте плем’я!» (текст з фіналу п’єси). У цій виставі показана духовна смерть всієї російської нації, від царя і до останнього невільного селянина. Тема відповідальності дітей за вчинки батьків є яскравою крапкою історії протистояння недоцаря та самозванця за престол. Проблематика – стосунки царя та народу - чим не проекція на сучасність? Це натяк на бунт, який так потрібен «великій і могутній державі», що загрузла у моральній та політичній кризі. Провокація для народу, що боїться підняти руку на «государя». Самого ж «государя» з’їдає те, що на його руках кров: він не просто вбив спадкоємця трону, він підняв руку на невинну дитину. Найцікавіше, що фінал сам собою страшний, адже одна влада замінилась іншою, ще більш злочинною та корумпованою: Борис Годунов гине від рук тих, хто привів його на трон.

Як зазначив народний артист України Богдан Козак на прес-конференції з приводу вистави «Борис Годунов», на цю виставу варто піти навіть з поваги до литовського народу, який з самого початку підтримав нас у боротьбі з російською агресією і досі стоїть з нами пліч-о-пліч. «Свого часу Юрій Любімов поставив «Бориса Годунова» у своєму Театрі на Таганці, - заначив Богдан Козак, але ця вистава була заборонена. А коли йдеться про режисера Някрошюса, то мені уже не важлива назва твору, я розумію, що це буде світовий рівень режисури. Для мене «Борис Годунов» в інтерпретації Някрошюса – то шекспірівська хроніка». А народний артист України Григорій Шумейко додав: «Някрошюса називають генієм і філософом сценічного простору, його ім’я – це гарантія «знаку якості» усіх глибинних театральних сенсів».

Заньківчани переконані, що пройти повз таку подію, як вистава Литовського театру «Борис Годунов», просто неможливо.