За сином — хоч у вогонь, хоч у воду, хоч у будинок для престарілих

Рідні називають Аду й Тома Кітінгів нерозлучниками

Фото Liverpool Echo

Цю сімейну пару знають не лише у будинку для літніх людей, де вона оселилася, а й у всьому Ліверпулі. Хоча може здатися, що Том та Ада  Кітінги — чоловік і дружина, їх пов'язують не подружні, а кровні узи. Щоб турбуватися про сина (наскільки це можливо в її поважному віці), 99-річна жінка переїхала до нього у пансіонат для перестарілих. Тому цьогоріч виповниться 81.

«Мама — це назавжди», - відповідає місіс Кітінг, коли її запитують, чому відмовилася від домашнього догляду (бабусею опікувалися онуки) і вирішила оселитися поближче до сина.

У Тома ні дружини, ні дітей ніколи не було. Спершу про нього дбали племінники. Але щоб не обтяжувати рідних, Том переїхав до будинку для перестарілих. Самотнім там дідусь не залишився. Родичі часто його провідували, а одного дня, коли приїхали з його матусею, назад повернулися вже без неї.

«Таке буває дуже рідко, що матір і син живуть в одному будинку для перестарілих, - каже директор пансіонату Філіп Деніелс. - Це так зворушливо, що у Тома й Ади такі неймовірно теплі стосунки».