Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Україна наблизилась до ЄС, але їй ще далеко до членства, - експерт

  • 27.02.2018, 09:05
  • 573

Реформи в Україні залежать як від керівництва країни, так і від послідовного, сильного та єдиного тиску з боку ЄС

Відносини між Україною та Євросоюзом є випробуванням наскільки близькими можуть бути стосунки країни з ЄС без перспективи повного членства в союзі. Незважаючи на поступове поглиблення відносин, що вкорінені в Угоді про Асоціацію та зону вільної торгівлі, цикл відносин між Україною та ЄС досягнув рівня, на якому обидві сторони виявляють ознаки втоми, якщо не недовіри, а спільне зобов’язання щодо проведення реформ коливається напередодні запланованих на 2019 рік виборів.

Про нинішні відносини між Україною та Європейським Союзом і перспективи на майбутнє пише Ґвендолин Сасс у виданні Carnegie Europe, передає Голос Америки.

Експерт вказує на те, що з часу прийняття візової лібералізації в червні 2017 року близько 400 000 українців скористалися щойно отриманими можливостями для поїздки до Шенгенської зони. Це, звичайно, невелика частка загального населення України - менше, ніж один відсоток, але символічне значення безвізового режиму було набагато більшим. Само собою, однак, цього не буде достатньо, щоб втримати інтерес та довіру до ЄС або зобов'язання реформ української еліти.

Уряд України склав амбітний план приєднання до Шенгенської зони, Митного союзу, Енергетичного союзу та цифрового єдиного ринку. Президент Петро Порошенко зробив ще один крок уперед, оголосивши членство в ЄС просто питанням часу, коли ці коригування політики будуть запроваджені. Ця надмірно оптимістична риторика є однією з передвиборчих кроків Порошенка перед президентськими та парламентськими виборами 2019 року в Україні.

Правова система Європейського Союзу, зазначає Сасс, не призначена для країн з слабкою адміністративною спроможністю, економік на шляху модернізації або тих, хто намагається встановити верховенство права. Більше того, наслідки Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС мають бути різними у різних галузях економіки та регіонах. Промисловість на південному сході України зазнає непропорційного удару - це розвиток, який може спричинити політичний тиск на того, хто перебуватиме при владі в Києві.

За відсутності перспективи членства, допомога ЄС, спрямована на пом'якшення такого роду наслідків, в кінцевому підсумку буде обмежена, хоча макрофінансова допомога ЄС Україні є найбільшою, яка надана державі, що не є членом ЄС. Додаткові млрд на макрофінансову допомогу було обіцяно під час саміту «Східного партнерства», який проходив у грудні 2017 року. Макрофінансова допомога ЄС має бути узгоджена з МВФ, але ЄС неодноразово використовував більш гнучкий підхід до виділення допомоги.

Зовнішньополітичну орієнтацію України визначено, але глибина її відносин із Заходом та, зокрема, з ЄС, на кону. Крокуючи абияк до 2019 року і відтак прискорити темп цілком може виявитися нереалістичним сподіванням як для ЄС, так і для українських політиків, які вагаються просуватися вперед. Зрештою, немає нових політичних лідерів, котрі можуть надійно позначити новий початок у процесі внутрішньої реформи. Час, втрачений протягом наступного півтора року, - це дорогий час для України, не в останню чергу через те, що сповільнення процесів реформ ще більше відтягує частину населення та розпалюватиме розкол серед орієнтованих на реформи українців у парламенті та в громадянському суспільстві, пише Ґвендолин Сасс у виданні Carnegie Europe.

Схожі новини