Монахині опікуються вагітними

Аборт увійшов у повсякденне сучасне життя – небажану вагітність сьогодні перериває чимало жінок. Хтось робить це через прогноз про народження хворого маляти, та більшість через те, що ще не бачать себе у ролі мами. Або ж втомилися від материнства... Аби допомогти жінкам, які через складні життєві обставини вагаються, чи варто зберегти життя зачатій дитині, на Тернопільщині відкрили особливий заклад - жіночий монастир-притулок францисканок Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ у селі Драганівці.

– Думка організувати такий притулок виникла в отця Юстиніана Городечного, настоятеля храму Святого апостола Петра у Тернополі, - розповіла ігуменя монастиря Аліція. - Йому розповіли, що в одному з інтернатів для неповносправних в області є вагітна дівчина, і що вона планує робити аборт. Отець дуже через це переживав і сказав, аби ми нею опікувалися. Привезли дівчину з того сиротинця – і стала вона з нами жити.

Відтоді й почали у Драганівку проситися ті, кому ні до кого примкнути у житті. За неповні три роки тут допомогу отримали шістнадцять жінок – не лише вагітних, а й мам із маленькими дітьми. Когось скеровує сюди лікарня, когось – соціальна служба. А хтось проситься у святу обитель сам. Адже монастир давно став другою домівкою і для мам, у яких не склалися сімейні стосунки з чоловіками, – хто опинився з малечею на руках просто неба. Їдуть сюди з різних куточків області й зі сусідніх регіонів. І не лише греко-католики, а й православні, бо тут не питають, якого ти віросповідання.

Зараз у монастирі вагітних дівчат нема. Проте тут живуть п’ять мам зі сімома дітками. Кожну сюди привела своя непроста життєва історія. Марія Кравчук приїхала у монастир зі Зборівського району відразу з пологового будинку, з новонародженою Софійкою. Йти з немовлям на руках їй було нікуди, адже незаміжня, а вдома з мамою не склалися стосунки. Неля Дрибутій з Тернополя теж приїхала у Драганівку з кількамісячним сином на руках. Проте з іншої причини – каже, не зладилася зі свекрухою. Вона єдина, кого тут навідує чоловік. Хоча ті паростки любові дуже несміливі, кажуть монахині. І зі сумом зауважують: за ці роки жодна з дівчат, що опинилася тут, не поїхала назад додому, до своєї сім’ї – ніхто їх не забрав… Минає рік (це максимальний час перебування для підопічних) – й переїжджають до іншого подібного закладу.

Черниця Аліція показує, як облаштований побут у святій обителі. Тут зроблено сучасний ремонт, є все найнеобхідніше для життя, дитячі візочки для прогулянок, на подвір’ї – гарний майданчик. І всюди – безліч дитячих іграшок, аби малеча мала чим бавитися.

Харчами, одягом та ліками підопічних з дітками забезпечує монастир, за комунальні послуги теж сплачує свята обитель. Та за чернечу доброту жінки віддячують працею. Одна допомагає монахиням на кухні, інша – прибирає коридори, третя – тримає порядки в ігровій. Щомісяця міняються обов’язками.

– Але головне – зайнятися дитиною, щоб вона була задбана і чиста, – наголошує настоятелька монастиря.

Фото автора

Тернопільська обл.