Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Торік три з половиною тисячі галичан шукали cвоє «польське» коріння

У Центральному державному історичному архіві України зберігається понад 10 тисяч метричних книг різних конфесій.

Нині у Центральному державному історичному архіві України, що у Львові, на площі Соборній, 3а, у середньому за день - до 120 відвідувачів. Це при тому, що зал розрахований на 20 посадкових місць.

Начальник відділу використання інформації документів архіву Ігор Смольський розповів кореспондентові “ВЗ”, що найбільше запитів стосується генеалогії. Люди цікавляться пошуками своїх коренів.

В архіві кажуть, що люди зазвичай звертаються з метою знайти “польське коріння”, щоб отримати Карту поляка. Такі звернення в архіві вважають “тимчасовим” явищем, яке, щоправда, триває вже понад десять років. Цього року кількість таких запитів поменшала, але їх було теж чимало — близько 3,5 тисячі. Пік припадав на 2016 рік - понад шість тисяч.

Пошук ведеться за метричними книгами, які зберігаються в архіві. Ці книги масово велися з ХІV століття до 1939 року (першої радянської окупації). Тоді парох використовував метричну книгу як книгу актів цивільного стану, де реєстрував свідоцтво, шлюб чи смерть людини. У львівському архіві зберігаються понад 10 тисяч метричних книг з усієї Галичини різних конфесій. Найбільше — УГКЦ, потім — римо-католицьких. Суттєво менше єврейських — тільки 410. Але є проблеми історичного характеру: так склалося, що чимало книг з наших територій зберігається у польських архівах — у Варшаві та Перемишлі. Частина з них потрапила у приватні руки.

Коли в архіві знають, де зараз зберігаються метричні книги, то вони рекомендують туди звернутися.

Якщо люди шукають інформацію про свою національність, то у метричних книгах вони цього не знайдуть, бо там графи “національність” не було. Була графа “віросповідання”. Якщо і написано “римо-католик”, то це ще нічого не означає, бо були села, де жили змішані сім’ї, які були римо-католиками або греко-католиками.

Звертаються в архів і з іншою метою. Тут працюють міжнародні дослідники. Зараз в архіві ажіотажу немає. Він виникає переважно у літній період, коли з-за кордону приїжджає багато істориків, дослідників. Тільки торік тут працював 261 іноземний користувач — з Австралії, Австрії, Азербайджану, Білорусі, Бразилії, Канади, Великобританії, США. Навіть з Японії був історик, який вивчав історію Галичини ХІХ століття, зокрема подорож Франца-Йосифа в Галичину. Найбільше дослідників - із Польщі.

Як стверджує Ігор Смольський, архів — це “золота шахта”, і треба вміти з неї видобути цінності.

Довідка «ВЗ»

У Центральному державному історичному архіві України зберігаються документи латинською, польською, німецькою, італійською та французькою мовами. Тут навіть є фірман (указ) турецького султана. Цей архів створено у листопаді 1939 року на базі архівів, що існували до Другої світової війни, - Архіву давніх актів м. Львова, Земського архіву, а також низки відомчих, корпоративних і приватних збірок. Упродовж 1943-1944 рр. найцінніші документи архіву були вивезені до Німеччини. Зокрема, багато таких документів, що стосуються УГКЦ, опинилася в Росії.

В архіві зберігається понад 1 млн. 115 тис. справ, від XII і до XXI ст. Протяжність стелажів - понад 12 тисяч погонних метрів. Найдавніші документи архіву представлені унікальними берестяними грамотами, які датуються 1110-1137 рр.

Ця унікальна скарбниця зберігає документи різних історичних епох: Галицько-Волинської держави, Великого Литовського князівства і Речі Посполитої, Австрійської та Австро-Угорської монархій, Західно-Української Народної Республіки, Української Народної Республіки, міжвоєнної Польщі, періодів радянської і німецької окупацій, радянського періоду й незалежної України.

Схожі новини