Під підозру підпадають картини російських класиків

У Львівській національній галереї мистецтв починається «полювання» на фальшивки.


У Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького розпочинається довгий і марудний процес виявлення можливих підробок чи підмін творів мистецтва. Нагадаємо, повномасштабну звірку усіх експонатів з усіх музейних комплексів Галереї вже завершено. Результат шокуючий: бракує 621 експоната — картини, скульптури, стародруки, монети, меблі, предмети побуту... Це твори від XVI століття і до XX століття.  

«Наразі лише кількісно оцінили, чого бракує. Далі будемо працювати над виявленням підмін автентичних експонатів копія­ми», — заявив генеральний директор Львівської галереї мистецтв Тарас Возняк. Отже, починається процес виявлення фальшивок. «Будемо проводити  дослідження точково, бо перевірити на справжність усі 65 тисяч одиниць зберігання — нереально, — розповів Тарас Возняк журналісту «ВЗ». —  Вже має­мо пі­дозру, що підміненою є одна ікона у Фельштинському іконостасі (вівтар Св. Анни кінця XVI — початку XVII ст. із с. Скелівка (колишній Фельштин). — Авт.). Про це вже повідомили поліцію. Виявлення підробок — проблема для музеїв усього світу. Мало хто знає, що Мона Ліза пензля Леонардо да Вінчі існує у... подвійному екземплярі. Одна Джоконда — у Луврі, де  приваблює мільйони туристів з усього світу. Друга — в одному з банків Швейцарії... У науковому світі досі точиться дискусія, яка з них справжня. Така сама ситуація  із Туринською плащаницею. Науковці губляться у здогадках, чи справжня вона, чи це підробка. Якщо такі «музейні монстри» не дають собі з тим ради, то які можливості має Львівська галерея мистецтв? Дуже обмежені».

За інформацією «ВЗ», під підозру підпадають картини російських художників-класиків XIX-XX ст., які є у фондах нашої Галереї. У радянські часи була практика тимчасового обміну — наша Галерея обмінювалася творами мистецтва із пітерським Ермітажем та московською Третьяковкою. У цих музеях не було творів європейського мистецтва XVIII-XIX ст., а у Львові їх було вдосталь. Натомість росіяни давали нам  картини Шишкіна та інших  живописців. Є підозра, що вони  фальшиві. Бо наприкінці XIX — на початку XX ст. у Російській імперії існували цілі фабрики із фальшування таких картин. Їх продавали за кордон, наповнюючи золотом державну скарбницю. Більшовики, коли прийшли до влади у 1917 році, продовжили цю практику. Картини збували за кордон, а за валюту будували Дніпрогеси та інші «будови комунізму».