«Баранячки» ховаються серед папороті і барвінку

“Грибне” село Волиця у ці дні збирає головний свій урожай. Немає такого дня, щоб до буково-дубового лісу з його столітніми прадеревами не пішов хтось із хати, прихопивши зі собою об’ємну тару. Повертається, наповнивши її “по саму зав’язку”. Якими не популярними у Волиці не були би боровики, а найпрестижнішим вважається принести додому кілька “баранячок” - кучерявого гриба, схожого на маківку овечки.

Кілька днів тому знайомий розповідав: “Старий Дмитришин знайшов у лісі таку велику “баранячку”, що не зміг її підняти, змушений був по телефону викликати із села підводу”. Ми перевірили інформацію: “баранячка” була не одна і велика, а кілька і дрібніших. Але транспортували їх справді фірою.

А цього кучерявого красеня, що зафіксовано на нашому фото, підібрав у знайомих місцях інший затятий грибар - Віталій Штогрин. До лісу ходить змалечку, за будь-якої погоди. Вдома на його кухні завжди пахне грибами. Частину їх продають на базарі. Попит — неймовірний.

Сусід Віталія — Петро Звіришин, за професією - лісник, теж не може всидіти вдома, коли настає грибна пора. Серед його удач — 6-кілограмові “баранячки-бомби”. Хлопець ділиться секретами “тихого полювання”:

- Найчастіше ці гриби люблять ховатися в ожиннику, у травах, серед лісового барвінку і папороті. Люблять вологу і тінь. Завжди ростуть в одному і тому ж місці.

Фото з домашнього архіву В. Штогрина

Тернопільська область