Гриб-дощовик важить як цеглина

  • 03.11.2015, 10:08
  • 3 292

За смаком ці велетенські білі «ядра» не поступаються боровикам.

Гриб-дощовик важить як цеглина
Гриб-дощовик важить як цеглина

Затяті грибомани, які через посуху усе літо сиділи “на голодному пайку”, у цю фантастичну пору золотої осені подалися до лісу у надії надибати пізніх боровиків, або “на гірший випадок” - запастися опеньками. Вони навіть не підозрюють, що іншу, але таку ж неймовірну грибну смакоту можна знайти неподалік їхнього дому, в саду, біля озерця чи на пасовищі. Це не звичні для нашої уяви гриби з ніжками і капелюшками, а запашні білі “м’ячі”! Чи то пак — ядра! Одне з них, що важило десь зо два кілограми, майже як цеглина, дісталося минулої неділі колишньому міліціонерові Михайлу Турчину з хутора Малинівки на Бережанщині. Гриб-дощовик причаївся у бур’янах на березі ставочка, де Михайло Петрович полюбляє ловити карасів...

По-науковому ці гриби величають дощовиками, бо зазвичай з’являються після рясних злив. Сільська дітвора називає їх “порхавками” - бо коли перезріють, перетворюються на великі торбинки з коричневим попелом. Футболити їх за мого дитинства було однією з розваг пастушків...

Але як недавно я зрозумів, копати “порхавку” - то велике марнотратство! Бо у молодому віці вона - цінний харчовий продукт, за яким виглядають кулінари. Дощовика, порізавши скибками, смажать як відбивну котлету, готують з нього шніцелі, соуси, варять супи (можуть конкурувати із курячим бульйоном), сушать, маринують. Купу рецептів можна знайти в Інтернеті. Грибо-

знаї кажуть, що у давнину відваром з “порхавки” лікувалися від туберкульозу, м’якоттю відбілювали зуби, оздоровлювали шкіру, порошком рятувалися від опіків, зупиняли кров, гоїли ним рани. Теперішні вчені стверджують, що дощовики забирають з людського організму радіонукліди, виводять токсини, шлаки. Спиртова настоянка дощовика помічна при гепатиті, проблемах з нирками. Брали собі у поміч “порхавку” і садівники - з її допомогою проганяли тлю з яблунь...

На жаль, про корисність гриба-дощовика наш знайомий Михайло Петрович не знав, хотів уже викинути його. Але тут нагодився сусід, військовий пенсіонер Микола Арєхов, який добре знається на лісових дарах. Попросив віддати йому цю “порхавку”, пообіцявши згодом пригостити власника трофея апетитними котлетами.

Фото автора. Тернопільська область

Схожі новини