Передплатити Підтримати

Із лікарні виписали першу дитину, якій пересадили серце в Україні

Без операції хлопчик із Волині не мав жодного шансу на життя


Фото з відкритих джерел

Не можуть стримати сліз радості батьки 13-річного хлопчика зі села Зарудчів Любешівської громади (Волинська область) Максима Давидюка. Вони пережили велике випробування. У їхньої дитини влітку стався інсульт. Після обстежень лікарі констатували: хлопець на межі смерті, врятувати його може лише пересадка серця. Досі таких операцій в Україні не робили… І ось місяць тому з’явився донор.

— Максим змалку був здоро­вою дитиною, — каже мама Тетяна. — Ніколи ні на що не скаржився. Ріс як звичайна активна ди­тина. Бігав, плавав, грав у футбол. Ми не помічали, що з ним щось не т. е. Якби хоч якісь скарги мав, були би у лікаря.

І раптом на літніх канікулах, як грім серед ясного неба, — інсульт. У батьків — шок. Звідки? У Волинській обласній ди­тячій лікарні пояснили: дитина має про­блеми із серцем, кардіоміопатію, і це дуже серйозно. Підлікували й виписали додому. Але стан Максимка погіршував­ся. Батьки поїхали з ним на обстежен­ня до Києва — вердикт столичних лікарів виявився ще менш обнадійливим. Не­вдовзі їхній син уже лежав у реанімації.

— Знаєте, коли мова про життя чи смерть, ти на все готовий. Особли­во, якщо це твоя дитина, — розпові­дає мама. — І я зважилася просити про допомогу. Наш волинський медик, нині головний лікар Львівської лікарні швидкої допомоги Олег Самчук, хоч і молодий, а має досвід з пересадок ор­ганів. Я йому зателефонувала, і він по­годився нас прийняти. Це давало на­дію, що не все втрачено.

Максимові рідні не казали, для чого насправді його привезли до Львова. Мама усміхалася синові, говорила про якісь нові методи лікування… Час спли­вав, а донора не було. Хтось міг чекати тижні, місяці, роки. А у Максима лиша­лося… два-три дні. Перестав їсти, на стільки ослаб, що з вуст уже не злітали слова. Навіть дихати самостійно не міг. Аби підкріпити тіло, йому вводили до­рогі медикаменти.

«Є донор!» — ці слова вирвали маму з душевної прірви. Додаткові обстежен­ня показали повну сумісність Максима й 54-річного чоловіка, який помер від інсульту. Таке буває лише зрідка, щоб перший донор — і відразу підійшов… На ранок усе було готове до операції. І до вечора мама вже побачила Макси­ма живим! А вранці сам їй сказав, що тепер може легко дихати. Дивувався, чому. Тоді й дізнався правду.

— Було страшно, — не приховує жін­ка. — Таких операцій наші лікарі ще не робили, я особисто не знаю жодної людини з пересадженим серцем. Ри­зик був великий. Чи поміститься сер­це дорослої людини Максимові у груд­ну клітку? Чи переживе операцію, бо ж був уже дуже слабкий?

Мама не знаходила собі місця шість годин. Саме стільки йшла операція. А потім вийшов лікар зі словами «Усе пройшло успішно».

— Нам сказали, що з грудей Максим­ка вийняли настільки зношене серце, як у сімдесятирічного діда. Воно все було у тромбах і справді могло зупинитися за день-два, — згадує пережите мама.

Попереду в хлопчика — реабілітація і прийом медичних препаратів (до кінця життя) — аби чуже сердечко працюва­ло справно, щоб його не відторгав ор­ганізм. З цим, упевнені рідні, вони впо­раються.

Місяць Максим ще пробув у лікарні, і ось днями його виписали. Поправився, з’явився рум’янець на щоках. Упевне­ний, що невдовзі повернеться до нор­мального життя.

— Дуже хочу подякувати рідним того чоловіка, серце якого живе в мені, — сказав Максим, коли його виписували. — Обов'язково їх знайду, щоб вклони­тися особисто.

Читайте також: П’ять врятованих життів і шанс на відновлення зору