Передплатити Підтримати

Видання «Вечірня казка»

1
Формат: А4, 32 сторінки
Періодичність: 1 раз на місяць
Передплатний індекс: 60078

Добрий Домовичок, що живе на сторінках «Вечірньої казки», запрошує маленького читача у таємничий світ чудес, щоб розказати українську казку — народну, сучасну авторську, казки народів світу. Також, гортаючи сторінки «Вечірньої казки», малеча зможе розмалювати ілюстрацію, розв'язати кросворд, посміятися з коміксу, розгадати загадку, натрапити на забави та інші речі, які дуже подобаються дітям.

Оформити передплату можна у будь-якому поштовому відділенні України. Придбати журнал можна у роздрібній газетно-журнальній торгівлі.

Як море собі друзів шукало

Літня казочка

Давним-давно жило-було море. Його води були безмежними та чистими, а береги довкола встеляв золотаво-білий пісок. Море мало багато острівців і вдосталь води кольору аквамарину. Одна була біда: в його водах не було мешканців, тож йому було сумно. Якогось дня море набралося сміливості й запитало в альбатроса:

— Ти бачиш землю з висоти й, мабуть, знаєш інші моря? Чи знаєш їхніх мешканців? Я дуже хочу, щоб у моїх водах жили риби та тварини. Хочу годувати їх та гойдати на своїх хвилях.

Розумна птаха на те відповіла:

— Звісно. Багато є морів та океанів, і живності у них є вдосталь: риби, морські зірки, черепахи, медузи. Гадаю, багатьом із них цікаво було б замешкати у твоїх водах та на морському дні.

Після цієї розмови заледве минуло кілька днів, як альбатрос приніс у своєму дзьобі кільканадцять маленьких рибок-мальків на розмноження. Вони стали першими мешканцями моря.

Якогось дня в моря запитала чайка:

— Це ти шукаєш мешканців для своїх глибин? Я ж бо знаю одну черепаху. Вона надто хотіла оселити свою родину в затишній морській домівці.

Море на її слова усміхнулося у відповідь.

За якийсь час черепаха припливла до моря через протоку. Вона відклала десяток яєць у теплому прибережному піску — тож її малеча відразу полинула до води, щойно вилупилася зі шкаралупи своєї яєчної домівки.

Зовсім скоро через затоку до моря прибули морські коники, зірки та медузи. Десятки різновидів дельфінів також поспішили дізнатися — чи справді існує це чарівне море, яке залюбки запрошує ссавців та риб у гості.

— Ми з друзями вирішили завітати до тебе на знайомство, бо наша домівка забруднена людьми, тож доводиться шукати іншого помешкання. Чи можеш прийняти нас у себе? — запитав дельфін-ватажок.

— Залюбки, — усміхнулося море лагідними хвилями. — У моїх водах дуже багато місця, вдосталь дрібної риби для поживи, водоростей та глибинних ущелин для сховку. Я буду радіти, якщо ваша нова домівка буде тут! Коли тут житиме багато тварин, то, може, люди й ніколи не забруднять мене.

— Вдячні за щедрість, — усміхнулися дельфіни і гайнули на глибину.

Дуже скоро у морі жило сотні різновидів риби та ссавців. Вони діставалися до нього через протоки, річки та канали. Мандрували з інших континентів завдяки птахам та наземним тваринам.

Якось біла акула запитала в моря.

— А нащо ти запросило нас усіх до себе? Адже твої води вже не твої. Вони більше належать нам, бо ми всі в них живемо.

— Ото ж бо й воно! Це моя найбільша радість — приносити користь своїм існуванням. Бути домівкою, сховком, місцем для зростання вашої малечі. А хіба буває інакше?! Існувати заради існування зовсім не цікаво. А так я радію кожній рибині та пташині, яка торкається моїх вод! Адже я також на цій землі, щоб бути корисним!

Вітер частенько розповідав про дружнє море далеко-далеко по світу. Він літав усією землею, тож був найкращим оповідачем і вістуном. Море нікому не відмовило в поселенні й раділо щоразу, коли хтось новий ставав його другом.

Леся Кічура

Ілюстрації Катерини Манько