Видання «Неймовірні історії життя»

nig-4-1
Формат: А4, 32 сторінки
Періодичність: 1 раз на місяць
Передплатний індекс: 86248

Журнал «Неймовірні історії життя» — повноколірне глянцеве видання. У журналі — правдиві життєві історії про кохання, вірність і зраду. Саме життя підкидає нам іноді виграш у лотерею, а іноді — фатальний програш. Про білі і чорні смуги на життєвому шляху, а також круті віражі долі — у журналі «Неймовірні історії життя».

Оформити передплату можна у будь-якому поштовому відділенні України. Придбати журнал можна у роздрібній газетно-журнальній торгівлі.

Хрещена

Якось Віра поверталася з роботи і вирішила перейтися через парк. Було близько дев’ятої вечора, сутінки спустилися на землю.

Оминула ліхтар і побачила на стежці візочок зі синьою стрічкою. Віра подивилася всередину, але візочок був порожнім. Здивувалася, що хтось міг забути такий великий предмет. Невже якась новоспечена мама настільки замоталася чи засиділася у телефоні, що аж забула візок? Відкотила його вбік і озирнулася.

а кілька секунд Віра побачила, що поруч у кущах вовтузилася дитинка. На вигляд півтора року, тупотіла ніжками, але доволі впевнено. А поруч — ні душі… Віра підійшла до дитини, а вона від щастя аж розпливлася в усмішці і простягнула рученята. Віра взяла дитинку на руки. Почала шукати батьків, але марно… Поруч йшли люди, але це не були батьки дитини, а звичайні перехожі.

Віра зателефонувала у поліцію. Поки чекали на патруль, Віра нагодувала дитину печивом, яке знайшла у своїй сумці. А далі все було як у кіно. Поліцейський довго мордував ручку, заповнюючи протокол, підозріло хмурився і зиркав. «Мабуть, подумав, що я викрала дитину, як це роблять у серіалах», — про себе подумала Віра. Хоча ситуація, звичайно, зовсім не була смішна…

Після заповнення усіх паперів поліцейський запитав:

— А ви далеко від парку живете?

— Ні, недалеко. Ось мій будинок, той, що у рожевий колір пофарбований.

— То візьмете цього хлопчика до себе, поки ми батьків розшукаємо? Не переживайте, якщо відразу не знайдуться. Тоді заберемо його у вас і оформимо у дитбудинок.

Віра мало не втратила свідомості.

— Як я можу його взяти? А що чоловікові скажу? Та й діти у мене свої є…

— Будь ласка… Благаю. Зробіть добру справу.

Віра і сама не зрозуміла, як дала згоду. Мабуть, шкода їй стало цього маленького і беззахисного ангела. Зрозуміла, що за годину-другу якась мама опам’ятається і побіжить шукати свою крихітку. Посадила хлопчика у візочок і повезла додому. «Ото чоловік здивується! — стукотіло Вірі у голові. — А діти?».

Віра вирішила попередити, та й, зрештою, візочок їй було самій важко витягнути на п’ятий поверх. Чоловік, на щастя, не розізлився, тільки руками розвів і засміявся. Доньки були у шаленому захопленні, що Віра принесла додому живу іграшку. Поки вони бавилися з маленьким знайдою, Віра з чоловіком навіть піддалися ностальгії і згадали своїх донечок у такому ж віці.

Ідилію порушив несподіваний дзвінок того самого поліцейського. Знайшли маму малюка. З’ясувалося, це був не звичайний випадок. Мама хлопчика була вагітна другою дитиною, коли вони пішли погуляти. Раптом у неї почалися різкі болі у животі. Сіла на лавку, дитина була поруч. Мамі на хвилинку стало краще, і вона спробувала встати, аж тут раптом різкий біль, і жінка втратила свідомість. Навіть сісти на лавку не встигла, а впала за лавочку.

Місце у парку, де гуляла мама з дитиною, малолюдне. Тому свідків не знайшли. А малюк, не розуміючи, що відбувається, «поїхав» візочком в інший бік парку. Жінку знайшли трохи пізніше люди, але ніхто так і не зрозумів, що вона була не сама. Жінка ж нічого пояснити не могла. Вона прокинулася у пологовому будинку, де з’ясувалося, що їй негайно потрібно робити кесарів розтин.

— Ми вже шукаємо батька. Потерпіть, будь ласка, ще трохи!

— Так-так, все гаразд! — пробурмотіла молодиця.

А незабаром до Віри у двері подзвонив переляканий молодий чоловік. Його звали Вадим, а Віриного маленького гостя, як з’ясувалося, — Максим. У Вадима тремтіли руки. Він намагався витягнути кілька купюр з гаманця, щоб віддячити Вірі за порятунок його сина. Але ані Віра, ані її чоловік, звісно, не прийняли цієї фінансової подяки.

З жінкою все було, на щастя, добре… Вона народила донечку і назвала її на честь рятівниці її сина — Вірою. А ще вони відшукали тих людей, які викликали машину «швидкої» у парк. Виявилося, що першим її знайшов підліток — Артем. І тепер Віра з Артемом - хрещені батьки новонародженої Віри.

Ярина ЯРКО.