Видання «Життя і жінка»

gg-11-1
Формат: А4. 32 сторінки
Періодичність: 1 раз на місяць
Передплатний індекс: 89889

Журнал-порадник «Життя і жінка» — повноколірне глянцеве видання.

Хто вона, жінка з обкладинки? Це може бути відома артистка або звичайна жінка — берегиня домашнього вогнища. Як стати успішною, про жінок — майстринь своєї справи, а також поради зі салону краси та останні новинки модних тенденцій косметики і одягу у кожному новому журналі «Життя і жінка».

Оформити передплату можна у будь-якому птовому відділенні України. Придбати журнал можна у роздрібній газетно-журнальній торгівлі.

Каріна Плай: «Я – самодостатня артистка, а не тимчасовий продюсерський проект»

З відомою співачкою Каріною Плай ми знайомі з дитинства. Разом відпочивали в піонерському таборі «Супутник» у Брюховичах.

Пригадую, тоді ще маленька худенька дів-чинка Наталка була нашим «отрядним запєвалой» — завдяки їй наш загін посідав перші місця на всіх пісенних конкурсах, які проводилися у таборі. Та і після відпочинку в «Супутнику» ми підтримували дружні стосунки — бабуся Наталки мешкала на сусідній з моєю вулиці, дівчина часто до неї приїздила в гості, ми зустрічалися, разом гуляли. Коли Наталка стала естрадною співачкою Каріною Плай, теплота у наших стосунках не зник-ла. Приємно, що слава і визнання не зіпсували мою подругу дитинства. Тепер її часто запрошують експертом на різноманітні ток-шоу, вона є бажаною гостею на вечірках, де-філе, презентаціях…

— Каріно, ти зараз живеш на два міста — у Києві і Львові. Розкажи, які справи зобов’язують жити, фактично, у потягу?

— Львів -моє рідне місто. Я називаю його «Львів — місто кави і дощів», навіть пісня така в мене є, до речі, увійде в нову платівку… Але це ще й місто, де живуть близькі мені люди, і, звичайно ж, мені важко залишати його надовго. Так сталося, що я прожила у Києві понад 20 років, а потім була змушена повернуся до родини, бо вдома була потрібна моя допомога… Цей період так швидко не минув, але в усьому, на мій погляд, завжди можна знайти щось ко-рисне і позитивне, якщо добре пошукати… Я познайомилася тут із прекрасними людьми, вони стали моїми друзями, відчула різницю між життям у мегаполісі і туристичному місті. Зараз я дуже часто їжджу у Київ, але мені це не заважає, бо є гарт ще з минулих гастрольних часів, коли в день могло бути три концерти у трьох різних містах.

— На естраді ти з початку 90-х минулого століття. Далеко не всі співаки, які разом з тобою бу-ли тоді популярними, втрималися «на плаву». Проте ти продовжуєш співати, тебе запрошу-ють у різноманітні проекти і на ток-шоу. У чому секрет твого сценічного довголіття?

— Можливо, у тому, що я завжди була артистом, який сам себе будував, сам приймав рішення, а не тимчасовим продюсерським проектом. Колись я вірила тільки у свої сили і була впевне-на, що все у моїх руках, тому розраховувала лише на себе. Тепер я точно знаю, що все буде так, як має бути, і в будь-яку мить усі наші добре продумані плани можуть перетворитися у пшик. Хвороба, обставини, які неможливо оминути, зміни законів, війни, оточення, смерть, народження — отаке дивне поєднання наших доль плете якісь дивні мережива, де ми всі за-лежимо одне від одного. Не знаю як хто, а я тепер ніколи не кажу «ніколи», бо знаю, що життя іноді любить пожартувати і дати нам ще раз відчути, що ми далеко не всевладні. Я ду-же люблю музику, просто живу нею, вона для мене як повітря, як крила… Але в один день сталася біда, і я усе закинула… Бо, як виявилося, є речі значно важливіші — це наші батьки і їхнє здоров’я. І я вже не думала, що повернуся до шоу-бізу, але… саме тут, у Львові, Бог по-дарував мені чудову зустріч із людиною, яка нагадала мені, хто я, змусила знов відчути ту страшенну спрагу за сценою, за моїми улюбленими слухачами, за тим, щоб творити музику, а потім просто бути найщасливішою, як дитинка, і радіти від того, що ця музика потрібна, по-добається і комусь приносить радість, йде на добро, спонукає на красу і любов. Навряд чи хтось би спромігся на таке, але він це зробив. Він — це Слава Сінчук, мій нинішній партнер, співавтор, співпродюсер. Крім того, я точно знаю, що якби я зустріла не настільки геніальну людину, не настільки високопрофесійну, не настільки віддану своїй справі, не настільки фа-натично люблячу музику людину, навряд чи я би повернулася: вже занадто далеко я відійш-ла… В усякому разі, тепер я знаю, що усі зустрічі в нашому житті не випадкові. А стосовно проектів, запрошень, ток-шоу, то, певно, вважають мене цікавою, тому й запрошують. Останнім часом я отримую запрошення не тільки як співачка і композитор, а й як телеведуча. І мені це цікаво та приємно.

— Кажуть, серед артистів і співаків друзів немає — є конкуренти…

— Багато хто з моїх колег саме так і каже. Та я думаю, що і в житті поза шоу-бізом поняття «дружба» в абсолютному його сенсі зустрічається досить рідко. На жаль. А там, де основна рушійна сила розвитку — це амбіції та конкурентність, звичайно ж, її ще менше. Але вона є. І навіть коли іноді інтереси перетинаються, як і в будь-якому іншому бізнесі, справжній друг не буде думати лише про себе, він подумає і про вас. Це і є основа дружби: думати та піклу-ватися про людину, яку вважаєш близькою та вважаєш важливою частиною свого життя. Сьогодні піклуєшся ти, завтра — про тебе, життя ж не закінчується і світ круглий. Як на мене, абсолютно не важливо, з якого роду діяльності взялися наші друзі, важливо тільки те, наскі-льки нам з ними тепло, душевно, надійно та наскільки вони нас спонукають до розвитку, підтримують морально та надихають. У моєму оточенні не так багато друзів, навіть мало, але я їх дуже ціную, бо кожен з них для мене — взірець сильної та талановитої людини, особис-тості, яка зробила себе сама, важкою працею, та при цьому не втратила доброти і великоду-шності. Вітя Павлік, наприклад, завжди буде відкритим, завжди дасть потрібну пораду, інфо-рмацію, що рідкість серед артистів, підбадьорить, завжди відгукнеться. До речі, і його син — Олександр — теж прекрасна і яскрава людина. Юля Войс — чудова, дуже мені подобається і як особистість, і як співачка. Олексій Сагаловський — просто людина-позитив! Надзвичайно щирий, легкий у спілкуванні, доброзичливий і талановитий. Камалія — добра, відкрита, бджілка-трудівниця, цілеспрямована, молодчинка. Та багато кого можу перераховувати — не-ма в тому сенсу. Скажу одне: коли ми зустрічаємося на заходах з, приміром, Лєною Корнєє-вою, Генрі Ліпатовим, Наталкою Могилевською, Олечкою Сумською, пані Ніною Матвієнко, Анною Кривутою, Русланою, Амадором Лопесом і його «Румберос» та й деякими іншими артистами — то обіймаємося справді щиро і дійсно раді, що ми існуємо одне в одного в історії наших життів.

— Знаю, що велику роль у формуванні твоєї особистості відіграла бабуся…

— Так, моя бабуся — Муза Смотрицька — була чудовою співачкою, знаною на всю тодішню СНД. Я захоплювалася нею і як артисткою, і як красивою сильною жінкою. Вона дуже мене любила, і саме завдяки їй я отримала ту класичну добротну освіту та виховання, яке мені ду-же допомагає і досі. Усе життя вона присвятила сцені, але коли дізналася, що я теж хочу бути співачкою, — злякалась, бо добре знала, що то за важка та нестабільна робота… Це ж тільки зверху завжди свято, а самі знаєте, скільки до кожного свята треба готуватися, щоб воно було яскравим і пройшло на гідному рівні!

— У тебе уже дорослий син. Чим він займається?

— Артем ніколи не цікавився музикою професійно. Йому більше до душі комп’ютери. Зараз він навчається саме по цьому фаху. Розробка програм тощо. Я не дуже в цьому розбираюся, тому навіть не намагаюся вникнути. Скажу лише одне з власного досвіду: ми не можемо прожити життя за іншу людину, хоча б вона була і нашою власною дитиною. Ми не можемо відчути її внутрішній світ, її бажання… Тому, я вважаю, треба просто не заважати та не нав’язувати свій власний вибір і смак. Наші діти — це повністю окремі душі, вони мають пройти свій шлях і отримати свій власний досвід. Тому повага, повага і ще раз повага і підт-римка. Думаю, це — найважливіше, що ми можемо для них зробити.

— Зараз ти дружиш і тісно співпрацюєш з В’ячеславом Сінчуком і групою «Галактика». З чого почалася ця дружба і співпраця?

— Зовсім випадково у Львові я зустріла свого однокурсника, який умовив мене сходити на концерт. Коли я побачила, що на сцену виходить В’ячеслав Сінчук — справжня легенда, уні-кальний музикант шотландського походження, який увійшов у топ-10 найкращих вокалістів світу, — просто не повірила своїм очам. Все той же велетенський зріст та вражаюча голлівуд-ська усмішка… Він дуже змінився, та, як не дивно, деяким людям час іде тільки на користь. Я знала, що після довгих гастролей і життя у США В’ячеслав повернувся, щоб піднімати рок на своїй батьківщині, та це давалося йому дуже нелегко через абсолютно різні рівні розвитку рок-музики у нас і за кордоном. Крім того, я знала, що через проблеми зі здоров’ям В’ячеславу довелося зробити вимушену перерву у виступах, і раптом він прямо за два кроки від мене! Неймовірно! Слава співав так, що я — досвідчена і прискіплива — була вражена. То-му коли після концерту він підійшов до мене з пропозицією про співпрацю, я зрозуміла, що, певно, — справжній подарунок долі. Виявилося, Слава вже років з 15 спостерігав за моєю творчістю, вважав, що у нас однаковий смак, манера. Але він дуже скромна людина, тому і не проявляв активності раніше в плані знайомства. У процесі репетицій з’ясувалося, що наші голоси настільки збігаються тембрально, що іноді ми навіть самі не могли розібрати на запи-су, чий це голос… Так я потрапила у групу «Галактика», щоб створити щось нове і здійснити свою давню мрію — співати справжню музику у найкращій команді. У нинішньому складі групи — дуже цікаві і різнопланові музиканти. Слава довго їх підбирав і тепер пишається своєю групою… Майкл Мравець, Діми — Ігнатов та Кудрявцев, Любомир Сопільник — це но-ве покоління справжніх профі. На виході альбом «СТІНА», і я не здивуюсь, якщо ви мене у ньому не впізнаєте. Це мелодійний рок. Це балади і жива музика, із якої я колись у юності починала. В альбомі мало романтизму, зате багато драйву, глибини, досвіду, віддзеркалення нинішніх подій у країні. Там є те, про що багато хто говорити не наважується. Але не я, не ми, не «Галактика». Крім цього альбому, ми вже запланували вихід ще двох: нашого дуетно-го зі Славою — така собі романтик-музика, та мого сольного, більш танцювального. Іноді я жартую з друзями і кажу: «Три роки знайомства — три альбоми, так що все по-чесному!».

— Якому відпочинку надаєш перевагу?

— Природа. Просто вид зеленої трави, гори, усамітнення, озеро, аромат дощу, швидкість, тра-са… А інколи — веселі дружні зустрічі з цікавими і яскравими людьми. А буває — просто за-зирнути в магазин косметики, коли зовсім немає настрою і сил. Як не дивно, у мене це спра-цьовує завжди…

Розмовляла Людмила ПУЛЯЄВА-ЧИЖОВИЧ

Фото з особистого альбому Каріни Плай