Видання «Вечірня казка»

1vk
Формат: А4, 32 сторінки
Періодичність: 1 раз на місяць
Передплатний індекс: 60078

Добрий Домовичок, що живе на сторінках «Вечірньої казки», запрошує маленького читача у таємничий світ чудес, щоб розказати українську казку — народну, сучасну авторську, казки народів світу. Також, гортаючи сторінки «Вечірньої казки», малеча зможе розмалювати ілюстрацію, розв'язати кросворд, посміятися з коміксу, розгадати загадку, натрапити на забави та інші речі, які дуже подобаються дітям.

Оформити передплату можна у будь-якому поштовому відділенні України. Придбати журнал можна у роздрібній газетно-журнальній торгівлі.

Ася і домовичок Книг

Олеся сиділа на ліжку і читала улюблену книгу. Дівчинка так захопилась, що навіть забула, що вже час обідати.

Їй залишилось зовсім трішечки, як пролунав голос бабусі:

— Асю, час їсти! Іди сюди, мий руки і сідай до столу!

Дівчинка відставила книгу і спустилася на кухню. Сім’я тим часом вже сиділа за столом. Після обіду Олеся, або як кликали її вдома — Ася, побігла у свою кімнату, бо ж згадала, що у бабусі Каміли через тиждень день народження. Вона вирішила пошукати ідеї для подарунка в Інтернеті, та там були банальні варіанти: портрет, квіти, листівки… Тоді Асі спало на думку самій зробити бабусі букетик квітів із бісеру. Дівчинка одразу взялась за роботу, але вона й подумати не могла, що доведеться так довго працювати. Ася зробила п’ять пелюсток і покинула роботу на столі, бо вже втомилася. Коли вона присіла на ліжко, то одразу згадала про недочитану книгу. Аж тут з полиці впала ще одна, яка вже була аж покрита пилом. Асі навіть здалося, що хтось чхнув. Раптом вона помітила маленький ковпачок, а тоді з-за книг визирнула голова і тулуб з ногами та руками. Це був дивний маленький чоловічок, із зелено-блакитними очима, його одяг був у квітах, а на кінці ковпачка весело гойдався помпон.

Чоловічок сказав:

— Послухай, Асю, ти давно тут не прибирала. А в мене алергія на пилюку.

— Звідки ти знаєш, як мене звати? І хто ти такий? — стривожилась дівчинка.

— Я — домовичок Книг. Живу на твоїй полиці вже дуже довго. Але існує ціла чарівна країна домовичків. Якщо хочеш, ми можемо туди вирушити.

— Давай! — з радістю погодилась Ася. — Але ненадовго, бо мене сваритимуть.

Домовичок сказав чарівні слова, тричі плеснув у долоні, і вони миттю перенеслись у чарівну країну. А тут було все не так: у небі риби, в озері мухи, птахи замість собак на повідках, слони з крилами, коні з рогами…

— Це твоя країна? — здивувалася Ася.

— Так, це Загадкова країна, мій дім. — Відповів домовичок Книг. — Тут кожен домовичок має ім’я від того, що любить. Наприклад, Сплюх — весь день спить, Роботяга працює без відпочинку, Солодух любить солодке… Давай я розкажу і покажу тобі все. А щоб повернутися додому, ти повинна закінчити три справи.

— Добре, я все зрозуміла. Ходімо! — аж плеснула в долоні Ася від радості.

Ідуть вони собі, ідуть і бачать: стоїть домовик Фермер і сумує. Друзі розпитали, що сталось, і він розповів, що хтось уночі викрав п’ять його овець, і попросив допомоги. Вони погодились відшукати тварин. Ася і Книг відправились на пошуки і дорогою зустріли домовика Годинникаря, який лагодив старий механізм. Той розповів, що бачив, як хтось вночі справді вів овець, але він не розгледів, хто саме. Годинникар вказав напрямок і повернуся до своєї справи. А Олеся і Книг пішли далі та натрапили на велику скриню без дверей і вікон. Це був дім чарівника Злюки. Наблизившись, друзі провалилися у підземний хід і так потрапили всередину. На щастя, господаря вдома не було. Вони шукали у всіх кімнатах, і, нічого не знайшовши, повернулись на свіже повітря. Адже у Злюки вдома тхнуло різним смердючим зіллям. Здалеку на вулиці Ася побачила білі шубки, які рухались до скрині. Вони вчасно сховались за будинок, адже це чарівник вів овець додому. Він прив’язав їх до паркану, махнув чарівною паличкою, і у скрині з’явились двері з вікнами. Коли Злюка зник у своєму будинку, Ася з домовичком схопили овець і побігли до фермера.

— Ось перша справа і завершена, — мовив Книг. — Тепер потрібно вигнати Злюку з нашої країни!

— Добре, це вже буде дві справи! — зраділа Олеся.

І вони пішли до короля Любимчика. Цей домовик дуже любив себе, але разом з тим він був добрим і щирим правителем. Книг усе розповім королю про Злюку і, звісно, про їхню гостю Асю. Любимчик прошепотів якісь слова, і у нього з’явилися дві книги: «Закони Загадкової країни» і «Вигнані злочинці». Король взяв перо і написав у другу книгу: «Злюка не вірний своєму королю, злодій, який краде овець та інше добро жителів». Аж тут чарівник сам прийшов до короля скаржитись, що його обікрали, — забрали п’ятьох овець. Та король мовив:

— Не бреши, я знаю, що це ти раніше вкрав їх у Фермера. Тепер ти назавжди вигнаний з нашої країни!

Після цих слів Злюки як не було. Король влаштував бенкет на честь Асі і Книга. Він подарував дівчинці букет квітів із бісеру — саме такий, який вона хотіла зробити бабусі на день народження. А Книгу він дав відзнаку за хоробрість. Щоб повернутись додому, Олесі потрібно було завершити ще одну справу. Але була проблема — ніякої справи ніде не знайшлось. Тому Книг з Асею застрягли в Загадковій країні.

Якось король запросив їх прогулятися у чарівному парку. Там дівчинка побачила багато домовичків навколо великого єдинорога з крилами, який дуже рідко з’являвся в чарівному парку. Якщо потерти крило або ріг цієї чарівної істоти і загадати бажання, то воно відразу здійсниться. Книгу вдалося пробитися через натовп і потерти крило єдинорога. Він загадав повернутися додому, і це одразу сталось.

— Скільки ми були у твоїй країні? Бо на годиннику минуло тільки п’ять хвилин, — здивувалася Ася, опинившись у своїй кімнаті.

— Цілих чотири дні! — сказав домовичок. — Просто у моєму світі час іде інакше. Завтра я познайомлю тебе зі своїми друзями. А наразі бувай, бо я вже втомився.

— Добре, — погодилась дівчинка і спустилася на кухню, щоб помити посуд після сімейного обіду.

Богдана Вовк,

м. Перемишляни, Львівська обл.

13 років, 7 клас