Видання «Вечірня казка»

1
Формат: А4, 32 сторінки
Періодичність: 1 раз на місяць
Передплатний індекс: 60078

Добрий Домовичок, що живе на сторінках «Вечірньої казки», запрошує маленького читача у таємничий світ чудес, щоб розказати українську казку — народну, сучасну авторську, казки народів світу. Також, гортаючи сторінки «Вечірньої казки», малеча зможе розмалювати ілюстрацію, розв'язати кросворд, посміятися з коміксу, розгадати загадку, натрапити на забави та інші речі, які дуже подобаються дітям.

Оформити передплату можна у будь-якому поштовому відділенні України. Придбати журнал можна у роздрібній газетно-журнальній торгівлі.

Як малята кутю варили

Святкова казочка

Було це напередодні Різдва Христового.

Маленький хлопчик Дарусик спав, ніжачись під пуховою периною, а його друг — песик Міккі — тихенько сопів, скрутившись клубочком на килимку. Матуся ж прокинулась ще вдосвіта і одразу узялась до роботи. За традицією, на Святвечір вона щороку готувала дванадцять пісних страв. Запах з кухні рознісся по всій оселі, і Дарусик із заплющеними оченятами пішов за ароматом.

—  Як смачно пахне! — мовив малюк, заглянувши до духовки, де пеклись пампухи.

—  Дякую, синочку, — мовила мама. — А принеси-но мені, будь ласка, меду з комори.

—  З радістю! — мовив малюк.

Дарусик узяв глиняний горщик і попрямував до комори. Собака теж, довго не думаючи, чкурнув за ним. Набравши з діжки меду, малята повернулися до кухні. Поки мама ліпила вареники, вони взялись допомагати їй варити кутю. Міккі помішував пшеничні зерна, а Дарусик розтирав у дерев’яній ступці мак. Мама наголосила, що кутя буде добра тільки тоді, коли варити її з добрими помислами чи молитвою. Зерна були майже готові. Дарусик змішав мак із медом і почимчикував до матусі.

—  Що ще потрібно додати? — закотивши рукави, спитав хлопчик.

—  Усе, чого душа забажає, — ніжно усміхнувшись, мовила вона. — Можна горішків, нарізаних яблук чи навіть родзинок.

—  Добре! — зрадів малюк.

Поки хлопчик нишпорив у коморі, Міккі рахував гостей, які завітають на вечерю.

—  Дарусику! — раптом викрикнув він. — Мені здається, що цієї куті буде замало! Адже прийде повна хата людей: і бабуся, і дідусь, і навіть тітонька з дядечком!

—  Що ж робити? — узявся за голову малюк.

Йому так хотілося, щоб їхньої куті скуштували всі.

—  Є ідея! — тихенько мовив собака. — Он бачиш, як у мами ростуть пампухи?

—  Так, — відповів хлопчик.

—  А все чому? Тому що матуся туди дріжджі додає!

Раптом у маленькій голівці Дарусика зародилась велика думка: «Наваримо стільки куті, щоб усім вистачило. Оце мама втішиться!». Як тільки матуся вийшла з кімнати — Дарусик узяв зі столу дріжджі і сипнув у кашу. Аж раптом кутя почала рости! Міккі зрадів і вмить підставив інший горщик. Той наповнився за лічені миті. Тоді Дарусик дістав діжку, потім ще одну. Міккі чкурнув до комори, приніс звідти карафу і навіть старий чайник. Та кутю було не зупинити. Вона лилась рікою і вмить наповнила всі баняки.

Повернувшись, мама не повірила своїм очам: кутя була всюди і ледь не лізла крізь вікна. Малята стояли посеред кухні, похнюпивши носи.

—  Ну що ж, — мовила мама. — Тепер доведеться скликати усю рідню медову кутю їсти. Не виливати ж таке добро.

Ох і зраділи, почувши це, малята!

Як тільки на небі зійшла перша зірка, за святковим столом зібралась уся рідня: від малого до великого. Господиня частувала гостей різними стравами, серед яких були і вареники з вишнями, і голубці з грибами, і капусняк та запечені яблука, і навіть узвар. Та хто б що не казав — справжньою окрасою столу стала медова кутя, якою мама ще довго пригощала не тільки рідних та знайомих, а й бідних людей, які сходились до будинку господарів, щоб уславити народження Ісуса Христа.

Жанна Хома

Ілюстрація Марічки Всякої