Видання «Добрі напої»

124
Формат: А4, 32 сторінки
Періодичність: 1 раз на 3 місяці
Передплатний індекс: 97922

Наш журнал розповість читачам як про вже давно відомі українцям напої, так і про ті, які, хоч є популярними у різних країнах світу, наразі сприймаються у нас як дивина. Серед наших добрих напоїв будуть як безалкогольні, так і алкогольні. У «Добрих напоях» запропонуємо чимало унікальних рецептів, із допомогою яких читачі зможуть приготувати вдома смачні вина, наливки та настоянки, а також різні безалкогольні напої.

Оформити передплату можна у будь-якому поштовому відділенні України. Придбати журнал можна у роздрібній газетно-журнальній торгівлі.

Не нафтою єдиною, або Як Азербайджан відроджує виноробство

Усі знають, що Грузія славиться своїми винами, Вірменія — коньяками.

Але мало хто знає, що свого часу, до горезвісного 1985 року, коли Горбачов оголосив руйнівну для виноробства антиалкогольну кампанію, Азербайджан був лідером серед радянських республік із виробництва вин і коньяків.

1984 року в Азербайджані було зібрано рекордні на ті часи 2 мільйони 500 тисяч тонн винограду, а в країні вирощувалося понад 450 видів виноградної лози!\

У це важко повірити, але на початку 80-х років минулого століття за кількістю заробленої валюти Державний комітет Азербайджану з виноробства займав перше місце, випередивши… нафтову промисловість. Та через безглузду «боротьбу з пияцтвом» було знищено понад 130 тисяч гектарів виноградників: вирубали як плантації із технічними сортами, так і унікальні столові сорти.

Виноградарство в Азербайджані було знищено «під корінь». Досі не може оговтатися від безжалісного удару. Лише десять років тому, 2008 року, виноробство в країні почало ставати на ноги. Наразі під виноград виділили сім тисяч гектарів землі. Сьогодні Азербайджан уже активно експортує свої вина та коньяки. Віднедавна і в Україну.

Скуштувати азербайджанські вина випала нагода під час прес-туру до Баку. Українських журналістів запросили у затишний винний магазин, розташований у Старому місті (історичний центр Баку). Заходимо у невеличку винарню. Нас уже чекають. На столах скромні сирні закуски, маслини та печиво. На стінах — полиці з винами і коньяками. Молодий чоловік, власник закладу, запрошує до столу. Йому допомагають дружина і п’ятирічна донечка. Цей магазин — сімейний бізнес. Тут торгують продукцією заводу «Абшерон-Шараб» — одного з найбільших підприємств із прийому та переробки винограду. Завод випускає понад мільйон пляшок на рік. І зупинятися на досягнутому не збирається. Адже левова частка його продукції йде на експорт. Росія купує переважно вина, а ось Білорусі більше смакують азербайджанські коньяки.

Господар магазину пропонує почати дегустацію з найбільш відомого вина заводу «Абшерон-Шараб» — з інтригуючою етикеткою «1954». Але перед тим, як розлити нам цього білого сухого вина, робить коротенький екскурс в історію. Виявляється, перший колгосп в Азербайджані, що збирав і переробляв виноград, був створений 1954 року. Тоді носив назву «колгосп ім. Нікітіна у селі Іванівка». Звідси й назва вина. Зараз у цьому селі знову відродили виноградники. Тож це вино зроблене саме з винограду, який виростили жителі села Іванівка. Ось така історична спадкоємність… Вино усім сподобалось. Відтак кожен учасник дегустації не пошкодував 13 манатів (1 долар — 1,7 маната), щоб привезти в Україну пляшку цього вина чотирирічної витримки. Щоправда, на другий день я це вино бачила у звичайному супермаркеті Баку, і воно там коштувало лише 9 манатів, але заспокоювала себе тим, що дегустація також чогось варта. Не пошкодувала я 30 манатів на пляшку коньяку з назвою «Баку». Власник винарні сказав, цей коньяк повністю іде на експорт у Білорусь. Його в Азербайджані рідко де можна купити…

Під час дегустації ми спробували чимало інших вин — і червоних, і білих… Усі мали достойний смак. Але хотілось скуштувати знамените гранатове вино. Ще до поїздки мені рекомендували неодмінно привезти його додому. На жаль, під час дегустації його не було. Господар магазину пояснив, що натурального гранатового вина просто не буває. «Гранат сам по собі не бродить, — каже хлопець. — Щоб отримати гранатове вино, гранат у кращому випадку змішують з виноградом, у гіршому — роблять його з концентрату». На заводі «Абшерон-Шараб» такі вина не виробляють.

До речі, самі азербайджанці вина майже не п’ють. Щоправда, останнім часом жінки можуть собі дозволити випити келих вина у гарному ресторані. А ось чоловіки з алкогольних напоїв віддають перевагу горілці. Але, оскільки це мусульманська країна, то алкогольними напоями тут ніколи не зловживали. Найулюбленіший напій місцевих — звичайний чай.

Наталія БАЛЮК.

Фото автора.