Видання «Добрий господар»

dg-06
Періодичність: 2 раз на місяць
Передплатний індекс: 21638

У газеті «Добрий господар» друкуємо поради професіоналів і власників присадибних ділянок щодо вирощування і зберігання сільськогосподарської продукції, тваринництва і бджільництва, а також слушні сезонні підказки щодо облаштування побуту, зміцнення здоров"я і сімейних стосунків. Є чимало цікавої інформації з практичними рекомендаціями для рибалок та автомобілістів. Для господинь — сторінка рецептів з доступних продуктів, а для рукодільниць — схема вишивки.

Оформити передплату можна у будь-якому поштовому відділенні України. Придбати газету можна у роздрібній газетно-журнальній торгівлі.

Оксана БЕРВІН

Фото з сімейного архіву Майї Зеркалій

Полтавська область

Є де працювати і відпочивати

Подружжя Степан та Оксана Грицаки понад сорок років працювали друкарями у видавництві «Вільна Україна». Вже тоді, у далеких 70−80-х, молода сім’я вирізнялася працьовитістю, старанністю, наполегливістю, професіоналізмом, виконувало найскладніші роботи. Одне слово, «ходили у передовиках виробництва».

Тож недарма за старання подружжю вручили ключі від квартири у новому будинку. А через кілька років, коли у селі Солонці, що на околиці Львова, створили садово-городній кооператив «Газета», їм виділили земельну ділянку у майже 5 соток.

Обоє раділи, бо виростали у селі (Степан Степанович родом зі села Вигівки Галицького району Івано-Франківської області, а Оксана Олексіївна зі села Вовчої Гори Яворівського району Львівської області), тому привчені до роботи на землі.

Почали з того, що завезли добрий десяток машин чорнозему (земля на ділянці була болотиста, місцями стояла вода). Таким чином родючий шар сягнув 50−60 см. І не прогадали: земля стала пухкою і легкою для обробітку.

По периметру ділянки висадили садові дерева, кущі смородини, порічок, малини, винограду, спланували грядки під картоплю, буряки, цибулю, часник, моркву, помідори, полуницю.

Зі старих вікон (назбирав на смітниках біля дому) пан Степан змайстрував дві акуратні теплички під помідори, огірки… Одне слово, почалося дачне життя. Всіма необхідними продуктами забезпечували себе з городу. Вистачало і родичам.

Згодом вирішили звести будиночок.

— Майстрів не наймали. Самі спроектували, самі й почали будувати, — розповідає Степан Степанович. — Завезли цеглу, пісок, щебінь… Самотужки викопали траншею під фундамент, залили бетон.

Дружина підносила розчин, а я мурував стіни. Допомагали й родичі. Нелегко було. Та коли виріс перший поверх, втому мов рукою зняло. Цей поверх відвели під гараж, приміщення для зберігання картоплі, овочів, фруктів, інвентарю.

Так цеглина за цеглиною вигнав другий поверх, де розміщені велика кімната та простора кухня, туалет. Згодом викінчив і третій поверх із розкішною кімнатою, літньою верандою з ажурними вікнами. Дах накрив оцинкованою бляхою. Скільки було радості, коли «поставили квітку»!

Всередині коридори оббив вагонкою, покрив лаком. Стіни теж сам штукатурив. Підключив електрику, для підкачування води працює гідрофер.

На це пішло багато років нелегкої праці, зате зараз мій дім — це моя гордість. Адже все зроблено своїми руками…

І справді, білий красень-будинок видно звідусіль. Минулого року господар утеплив стіни скловатою і пінопластом. Поки що опалює приміщення дровами.

Згодом загорілися бажанням збудувати сауну. Бо ж приємно попаритись після важкої праці. Звели. Змайстрували два лежаки, стіни оббили вагонкою з липи, яка не прогниває від пари, встановили невеличку «буржуйку» з каменями, що розжарюються. Вийшло дуже акуратно й гарно. Поруч холодний душ, на столику — березові віники. За стіною кімнатка, де можна випити кави чи чаю…

Але і це ще не все. Щоб після сауни шубовснути у прохолодну воду і поплавати, поруч збудували критий басейн розміром 2×3 і глибиною 1 м 80 см. Яму забетонували, покрили кольоровою плиткою. У такий басейн поміщається близько 4,5 куба води. Ще ж чоловік викопав і забетонував фундамент по всьому периметру ділянки та встановив огорожу зі сітки.

Є на дачі й глибока криниця з чистою водою. Щоправда, копали її двоє хлопців, які знають, як це треба робити. Цього року Степан Степанович планує облагородити її, звести дерев’яний дашок.

— Отож ми створили на дачі всі умови для роботи та відпочинку. Та рік тому нас спіткала біда. Раптова смерть забрала дружину Оксану. Втрата непоправна, та що вдієш, життя триває… — засмучено каже пан Степан.

Ми завітали до Степана Грицака в останній день лютого. Він якраз обрізував дерева. До речі, у нього їх близько двадцяти. Більшість з них щеплені, на яблуні чи груші по 3−4 сорти різних плодів…

— Якихось особливих секретів вирощування овочів, фруктів, зелені у мене немає. Під зиму висаджую хіба що часник. Все решта — весною, коли земля прогріється. Намагаюся вибирати дні, щоб ґрунт був вологим. Тоді й кидаю у нього насіння, саджу розсаду. Виростає все.

Щоправда, є проблема з підживленням, бо пісна земля родити не буде. З кожним роком стає все важче діставати органіку. Торік вдалося купити дві підводи кінського гною. А так обходжуся компостом, попелом, зрідка нітроамофоскою. Земля віддячує — врожаїть практично кожного року, — каже пан Степан.

— І все ж, що ви найбільше любите вирощувати? — запитую.

— Обожнюю запах томатів: коли заходиш у теплицю, аж дух захоплює. Вирощую понад 100 кущів різних сортів. Цього достатньо і для родичів, і для мене, і для знайомих.

Та найбільше до душі — великі красиві троянди — червоні, жовті, білі. Їх у мене понад 20 кущів. З нетерпінням чекаю тепла. Хочеться вже щось сіяти, садити, майструвати, — каже господар.

Коли сходить сніг чи після літнього рясного дощу, на території кооперативу місцями накопичується чимало води. Тож сусіди-дачники облаштували три озерця, запустили мальків. Влітку із задоволенням ловлять тут рибку. Разом із паном Степаном неодмінно йде на рибалку кицька Мурка, яка живе у нього на дачі і нетерпляче чекає, щоб він почастував її зловленою рибиною.

Степана Грицака в кооперативі знають усі. До нього звертаються за порадою, коли потрібно допомогти щось збудувати, прищепити дерева тощо. За характером він добра, чуйна й безвідмовна людина. Тож всіляко допомагає людям. За це йому повага й вдячність.

Володимир КУЗЬМА. Фото автора

с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область