Видання «Добрий господар»

dg-18
Періодичність: 2 раз на місяць
Передплатний індекс: 21638

У газеті «Добрий господар» друкуємо поради професіоналів і власників присадибних ділянок щодо вирощування і зберігання сільськогосподарської продукції, тваринництва і бджільництва, а також слушні сезонні підказки щодо облаштування побуту, зміцнення здоров"я і сімейних стосунків. Є чимало цікавої інформації з практичними рекомендаціями для рибалок та автомобілістів. Для господинь — сторінка рецептів з доступних продуктів, а для рукодільниць — схема вишивки.

Оформити передплату можна у будь-якому поштовому відділенні України. Придбати газету можна у роздрібній газетно-журнальній торгівлі.

Оксана БЕРВІН

Фото з сімейного архіву Майї Зеркалій

Полтавська область

Виноград любить людей щедрої душі

Самовіддані

Свій перший виноград Іван Романович висадив у… п’ятирічному віці. Сім’я тоді проживала в селі Мильчицях Городоцького району. Хоча вдома ці ягідники не росли, малий із цікавістю приглядався, як доглядає лозу сусід. Тож коли батьки були на роботі, хлопчик узяв частину обрізаних дядьком гілочок та повтикав по закутках рідного обійстя.

Майже всі вони прижилися. Новоселів наступного року виявив тато, косячи траву. Ніяк не міг зрозуміти, звідки в них узявся виноград…

Ягідники швидко підростали. Ставши першокласником, Іванко вже смакував власноруч вирощеними гронами.

А восьмирічним під керівництвом вчителя біології місцевої школи Олексія Михайловича Точеного вперше прищепив яблуні у новозакладеному шкільному саду. Наступних весен, коли ровесники ганяли на вигоні м’яча, він прямував до лісу й, вишукавши дички, живцював.

У колекції — 700 сортів

На жаль, не завжди вдавалося займатися улюбленою справою, адже після закінчення десятирічки Іван Когут навчався у взуттєвому технікумі, згодом пішов до війська. Лише відбувши армійську службу й одружившись, із новим завзяттям узявся за омріяну роботу.

Молода сім’я оселилася у селищі Зимна Вода (неподалік Львова). Навколо будинку щороку більшало сонячної лози. Коли ж їй стало затісно, молодий господар викупив кілька запущених ділянок, що заростали бур’янами. Невдовзі і там постали добротні шпалери, по яких чіпко вилися ліани. З часом навіть заклав плантацію у Дністровському каньйоні (біля міста Кам’янця-Подільського Хмельницької області).

Наразі в чоловіка понад 700 сортів винограду — як столового, так технічного. Зокрема, тішать ваговитими гронами Чорний ворон, Пам’яті вчителя, Первозванний, Назарій, Емігрант, Рембо, Сигма. Доволі перспективний Білий кришталь, Володар, Красава та інші.

Таку колекцію збирав протягом кількох десятиліть. За цей час удалося налагодити контакти з фахівцями Іспанії, Португалії, Канади, США. Частину якісного репродуктивного матеріалу привозили знайомі заробітчани, котрі працювали у європейських державах.

Отримані новинки пан Іван випробовував на спеціально відведеній площі. Далеко не всі вони підійшли для нашого клімату, ґрунту. Тож від близько 500 різновидів довелося відмовитися. Залишилися лише кращі, що добре почуваються та врожаять в умовах Західної України.

Зрештою, ентузіаст пробує займатися селекцією і вивести власні сорти, які б задовольнили вітчизняних садівників за термінами дозрівання, цукристістю, стійкістю проти недуг та холодів. Уже провів схрещування й очікує на дозрівання насіння.

Нелегка праця, що приносить задоволення

Робота на винограднику приносить задоволення, проте вимагає чимало зусиль. Йдеться не тільки про садіння. Доволі непростий і догляд. Упродовж сезону слід чотири рази пасинкувати. Завдяки видаленню бокових пагонів грона формуються великими й ваговитими.

Не менш важлива боротьба з хворобами. Проти поширених мільдью та оїдіуму Іван Романович використовує біологічні препарати гаупсин і триходермін (бакову суміш). У складних ситуаціях навіть доводиться застосовувати фунгіциди. Але за 1,5 місяця до збору будь-які обробки припиняють.

Восени ж необхідно обрізати пагони та, поклавши лозу у міжряддя, присипати шаром землі. Під такою «ковдрою» вона перебуватиме цілу зиму. І лише наприкінці березня — час знову відкривати й прикріплювати на шпалерах.

Дати раду з цими клопотами допомагають дружина Марія Василівна, доньки Марічка та Надія. Приглядається до родинної справи і трирічний онук Андрійко, який, сподіваються, теж піде дідусевими слідами.

Сумлінна праця приносить результати. Уже наприкінці липня дозрівають кетяги ультраранніх сортів — Королеви Естер, Подарунка несветая, Каталонії. Їм на зміну приходять Первозванний, Фенікс, Прима України, Супер-екстра. Згодом настає пора Рембо, Емігранта, Подарунка Крайнова… І так до самих заморозків.

Якісну продукцію замовляють ресторани, кафе, заклади торгівлі. А з частини вирощеного вдається виготовити вино, яке теж без проблем знаходить свого споживача.

Пошив військовим 600 пар берців

Попри велику зайнятість, Іван Когут знаходить час і для інших справ. Коли спалахнула війна, він разом з однодумцями створив громадське об’єднання «Майдан» для допомоги військовим. Волонтери збирали й передавали на схід держави продукти, одяг.

Більше того, панові Іванові довелося згадати свої колишні навички шевця. Упродовж 2014−2015 років чоловік із друзями виготовив для військових близько 600 пар берців. На підкладки використовували знесені односельцями вживані шкіряні куртки та плащі.

Тепер уже така потреба відпала, адже в армії достатньо взуття. Але Іван Романович не сидить склавши руки, а допомагає добровольчим батальйонам.

Інший напрямок громадської діяльності — безкорисна опіка над виноградарями-початківцями, навчання молоді. Свій набутий професійний досвід він намагається висвітлювати у відео­роликах, які розміщує в Інтернеті. Бо щиро прагне, аби Україна була не руїною з порослими чортополохом полями, а квітучою та покритою виноградниками.

Роман ГОЛИНСЬКИЙ.

Львівська область.