Видання «Левчик»

38
Формат: А4, 32 сторінки
Періодичність: 1 раз на місяць
Передплатний індекс: 60130

Веселі герої — левенятко Левчик, його друзі Вовчик і Лисичка — проведуть маленького читача сторінками цього журналу. Головний «козир» «Левчика» — комікси. Цей популярний у світі жанр мальованих історій в Україні стрімко набирає обертів. Зараз на ринку багато дитячих видань, але саме з українськими коміксами — обмаль. Наша аудиторія — найширша, бо крім власне дітей, «Левчик» зацікавить і дорослих — батьків та бабусів-дідусів малечі. Адже багато дорослих людей теж люблять комікси. У новому журнальчику ви, крім коміксів, знайдете казки, загадки, вірші, кросворди і сканворди, розмальовки, карикатури…

Оформити передплату можна у будь-якому поштовому відділенні України. Придбати журнал можна у роздрібній газетно-журнальній торгівлі.

Маленький Панда і Велика Бамбукова Таємниця

казка

У далекому-далекому Бамбуковому лісі жив собі маленький Панда. Він був настільки крихітним, що легко міг би заховатися у ваших долоньках! Через те у Панди було дуже мало друзів — ніхто не хотів бавитися із таким малюком. Граються панди у хованки — наш крихітка поки добіжить своїми куцими ніжками до якогось сховку, уже й програв. Котяться його друзі із гірки, як смішні чорно-білі пухнасті м’ячики, а наш маленький Панда ще на саму гірку не піднявся!

Тож цього ранку Панда виліз на найвищу гілочку дерева у Бамбуковому лісі і спостерігав, як його друзі весело борюкаються один з одним.

«Ех-ех, якби мене хтось отак штурхонув, я би опинився аж у потічку», — сумно зітхав маленький Панда.

«Пандо, малюче! А повернись-но додому! Бамбукова кашка готова — поснідаєш!» — гукнула нашого крихітку Мама Панда.

«Е-е, не хочу-у!», — почав вередувати маленький Панда.

«А чому це ти старших не слухаєшся?» — раптом почув наш крихітка чийсь голос, що долинав із сусіднього дерева. Він туди глип — а там на гілляці вмостився Панда Старійшина — один із вожаків цього бамбукового краю. Поважний ведмідь щойно назбирав цілий тузінь бамбукових гілочок і хрумав ними, суворо поглядаючи на нечемного крихітку.

«Я так мрію, щоб інші ведмежата-панди взяли мене до гурту, а вони не хочуть, бо я — надто маленький! — поскаржився наш крихітка ведмедю Старійшині. — Мені так сумно, що навіть бамбукова кашка мені не смакує!».

«А оце дарма, — поплескав себе по круглому, як бубон, животику Панда Старійшина, доїдаючи останню гілочку ведмежих смаколиків. — Хочеш, я тебе навчу, як стати велетнем?».

«Хочу, хочу!» — крихітний Панда ледь із галузки не гепнувся від радощів.

«Тоді слухай Велику Бамбукову Таємницю…» — і Панда Старійшина довго-довго про щось розповідав нашому маленькому другові.

…Мама Панда не могла надивуватися — маленького Панду просто не впізнати! Раніше з’їсть ложечку бамбукової кашки і носа верне, а тепер заховав далеко у шафку свою крихітну тарілочку і випросив найбільшу мисочку — та ще й таку, що сам у неї вміщається, і ну звідти бамбукові смаколики поїдати! Мама Панда вже почала хвилюватися, чи не лусне її крихітне ведмежа! Та де там лусне, навпаки, з кожним днем маленький Панда підростав щораз більше і більше!

І ось настав той день, коли ведмежата-панди влаштували у Бамбуковому лісі великі змагання. Наш Панда першим прибіг на галявину…

«…А хто цей велетень, який переміг геть в усіх змаганнях?» — дивувалися звірята.

«Та це ж наш маленький Панда!» — гордо відповідали ведмежата.

«Е, ні, я вже не маленький відтоді, як відкрив Велику Бамбукову Таємницю!» — заперечив наш Панда.

Ведмежата обступили його з усіх боків і почали просити: «Розкажи, розкажи!».

«Та що тут розказувати, я краще покажу!» — сказав наш Панда і виніс велику мисочку із бамбуковою кашею.

«Оце і є моя таємниця! Хто добре їсть, той швидко росте і стає великим та сильним!» — розповів Панда і почав пригощати друзів бамбуковою смакотою.

Юлія СЛАВІНСЬКА.

Малюнок Іди ПААЛЬ.