Видання «Левчик»

1
Формат: А4, 32 сторінки
Періодичність: 1 раз на місяць
Передплатний індекс: 60130

Веселі герої — левенятко Левчик, його друзі Вовчик і Лисичка — проведуть маленького читача сторінками цього журналу. Головний «козир» «Левчика» — комікси. Цей популярний у світі жанр мальованих історій в Україні стрімко набирає обертів. Зараз на ринку багато дитячих видань, але саме з українськими коміксами — обмаль. Наша аудиторія — найширша, бо крім власне дітей, «Левчик» зацікавить і дорослих — батьків та бабусів-дідусів малечі. Адже багато дорослих людей теж люблять комікси. У новому журнальчику ви, крім коміксів, знайдете казки, загадки, вірші, кросворди і сканворди, розмальовки, карикатури…

Оформити передплату можна у будь-якому поштовому відділенні України. Придбати журнал можна у роздрібній газетно-журнальній торгівлі.

Каштан-бешкетник

казка

Лусь!" - «Ой-ой-ой!». Ведмежатко схопилося за лоба, відчуваючи, як там під лапками росте добряча ґуля.

«Хто це мене так луснув?» — здивовано озирнулося довкола Ведмежа. Дивина! Нікого нема! Та раптом знову: «Лусь!». Цього разу щось впало поруч із Ведмежам.

«Та це ж хтось каштанами кидає! От і мене по лобі каштаном вдарили! Ану, виходь, забіяко, я тобі дам прочуханки!» — розлютилося Ведмежа, але ніхто так і не озвався.

Ведмежатко обійшло довкола дерева, позазирало за кожен кущик — нікого. Аж тут чує — хтось крокує стежиною, посопуючи під ніс. Ще трохи — і з-за густих чагарів вийшов Їжачок.

«Їжаче, друже! Як добре, що ти нагодився! Допоможи знайти капосника, який каштанами тут розкидається! Ось глянь, яку ґулю мені на лобі набив!» — поскаржилося Ведмежа.

Їжачок і собі почав нишпорити довкола. Знайшов опеньки і навіть боровика, а ось того хулігана, який Ведмежа образив, — ні. І тут знову — лусь! Цього разу каштан ледь не влучив у Їжачка.

«Ля-ля-ля! Тра-ля-ля!» — почули друзі веселу мелодію, яку хтось наспівував, наближаючись до них.

«Лисичко-хитрунко, а це, бува, не ти накапостила — закидала нас каштанами?» — накинулися Ведмежа та Їжачок на рудохвосту, коли та вийшла з-за кущів.

«Нічого мені робити, як каштанами кидатись! Я на лисячу раду поспішаю — бачте, як свій хвостик пухнастий гарно розчесала», — почала розповідати Лисичка, аж знову — лусь! — і каштан влучив просто у пишний лисячий хвіст.

«Ой-ой! Нумо шукати разом, хто таке виробляє! І я його вкушу!» — розсердилася Лисичка.

«Гей, друзі! А кого ви шукаєте?» — почули звірята чийсь голос, який лунав згори.

«Білочко! То це ти нас каштанами закидала?» — в один голос запитали Ведмежа, Їжачок і Лисичка.

«Ні, не я! Та я вам допоможу — ось зараз піднімуся на найвище гілля каштана і знайду капосника!» — обіцяла Білочка.

Та скільки вона не стрибала з гілки на гілку, нікого так і не знайшла. Але «бешкетник» свої витівки не припиняв — за якусь хвилю каштани знову посипалися на звірят.

«Ай-яй! Ой-йой!» — зарепетували вони.

«Хто тут такий гамір здійняв? Полудень надворі, а мені спати не дають!» — озвалася із сусіднього дерева Сова.

«А як не кричати, коли хтось так боляче каштанами кидає! А знайти його ми не можемо!» — поскаржилися звірята.

«Та це ж саме дерево і бешкетує, восени каштани скидаючи! Повіє вітер — от каштани і падають», — пояснила Сова.

Білочка, Їжачок і Лисичка аж засміялися: «А й справді, як це ми самі не здогадалися, що бешкетник — це дерево-каштан!».

А Ведмежа настільки розсердилося, що вирішило відімстити за болючу ґулю на лобі. Воно вхопилося лапами за стовбур і ну його трусити: «Ось тобі, капосне дерево!».

Звірята ледь встигли відскочити — з гілля каштани посипалися градом! А ось Ведмежа, трясучи дерево, про те і не подумало, тож — лусь! лусь! лусь! — і каштани засипали його з ніг до голови!

Юлія СЛАВІНСЬКА

Малюнки Юлії ЛІЩЕНКО.