Інтерв’ю

«Якщо літературним критикам письменник не подобається, у кращому разі напишуть, що його книжка погана, в гіршому — промовчать»

«Найулюбленіший вислів Лукашенка: «Ви що, хочете, щоб було як в Україні?»

«Найбільше повноважень щодо конкурсного відбору і найбільше можливостей для маніпуляцій — у Вищої кваліфікаційної комісії суддів»

«Колись з Любліна молодь втікала на навчання в інші міста»

«Завдяки квотам на радіо український слухач нарешті звикає до якісної музики»

«Люблю одягати розумних дівчат, які будують кар’єру і ведуть активний спосіб життя»

«У шкільних їдальнях в омлет додають питну соду, а запіканки готують з учорашньої вермішелі»

«Коли мене представляють як „заслужену“, здається, разом з титулом мені додається ще й віку»

«Маю надію, Україна стане першою державою Європи, яка перенесе своє посольство до Єрусалима»

Чому на білбордах «біґморд» поменшало?

«Муслім Магомаєв співав українські пісні і дуже любив Україну. Тому провести конкурс „для галочки“ не можна»

Ламаю стереотипи про жінок у бізнесі

«З Москвою мене вже нічого не пов’язує. Того телебачення, де я працював телеведучим, давно немає. Телебачення в Росії — суцільна пропаганда»

«Йога — це не змагання. Треба виконувати вправи, зважаючи на свої фізичні можливості»

«Найдовша проща людини — від голови до серця…»

«Нарешті зрозуміли, що ідеологічна робота в армії — така ж зброя, як і набої»

«Латвійці все роблять завчасно. В Україні все робиться в останній момент»

«Покарання дітей ні до чого доброго не ведуть, хіба до кабінету психолога чи навіть психіатра»

«Коли мене взяли у театр ім. Заньковецької, здавалося, опинився серед богів культурного Олімпу»

«Пам'ятаю, як замість виборчої комісії голоси рахував „Беркут“…»