Інтерв’ю

«У камері московської тюрми навчив сусідів-росіян співати наш державний гімн…»

«Моя родина мешкає у Львові з середини ХІХ століття, тому я героїв своєї книжки поселила саме в той час»

«У Ватикані ми говоритимемо і про належне вшанування Митрополита Андрея Шептицького…»

«Колись мама була проти акторства. Вважала, що „блазень“ — це не робота»

«Служба зайнятості — не виплатна каса, а центр пошуку роботи»

«Не кажіть дітям „перчик“, „пиріжечок“, говоріть: пеніс, вагіна, вульва»

«Не з чуток знаю, що таке бандити, перестрілка й кримінал. Усе це бачив у юнацтві»

«Попри красиву зовнішність і глибокий інтелект, Олена надзвичайно скромна, у неї нема пафосу і зверхності»

«У „червоній зоні“ очне навчання може відбуватися, якщо усі працівники отримали повний курс вакцинації»

Співвітчизники, як завжди, вирішили, що їх хочуть на*бати

«У державних лікарнях Туреччини є трикімнатні президентські люкс-палати»

«Коли займаєшся улюбленою справою, років не рахуєш»

«Для ролі змінив зачіску і навчився виконувати реп»

«Кузьма — не просто образ, який можу собі придумати. Це шалена відповідальність»

«Не уявляю, як можна писати романи про кохання, якщо ти не знаєш, що воно таке»

«Впізнаваність стала для мене проблемою»

«Новина», що «Зеленський пукнув у ліфті» робить його звичайною людиною. Тут жодної образи нема…"

«Яке питання не досліджувала б, воно стосується України»

«Про акторство ніколи не мріяв. Хотів бути художником чи дизайнером»

«Була викладачем, думала, що опинитися у світі кіно, нереально»