Юлія САВОСТІНА: "Звичка купувати українське у мене в крові"

Протягом року телеведуча провела унікальний експеримент –користувалася лише вітчизняними товарами


Київська телеведуча Юлія Савостіна презентувала у Львові свою книгу «У пошуках made in Ukraine». Юлія провела експеримент — протягом року купувала лише українські товари, починаючи від їжі, завершуючи побутовою технікою. Усе це випробовувала «на міцність». На українські товари «підсіли» усі її друзі. Про життя в українському стилі Юлія Савостіна розповіла журналісту «ВЗ».

Розглядаю, у що Юля одягнена. Експеримент завершився, тому від українського виробника лише туфлі-човники (“Качоровська-ательє”). Кремова сукня — іноземний бренд, рожева сумка також — подарунок «бой­френда». Запитання, яке дівчині ставили мільйон разів: чи всі товари виробляє Україна?

— Усе, що потрібно для життя, в Україні виробляється. Зрозуміло, у нас немає оливкової олії, немає хороших джинсів. Для чоловіків навчилися шити якісні вітрівки, а для жінок — наразі ні. Звичайно, у нас немає своєї червоної ікри, але є чорна — 50-грамова банка (стерляді) коштує 480 грн., осетрової — 690 грн. У нас майже відсутні канцтовари. Простоюють заводи, які колись робили посуд. Не виготовляють жіночих гігієнічних прокладок... Але є українські тампакси, їх роблять у Черкасах. Я люблю апельсиновий фреш. Мені вдалося знайти оранжерею, де вирощують цитрусові та банани. Якщо ж говорити про щоденне їх вживання — тут без імпорту не обійтися. В Україні можна знайти неймовірні для нашого регіону підприємства, які вирощують устриці, чай, оливки, виготовляють хамон та віскі...

Ідея провести такий експеримент виникла ще у 2011 р. (Юлія одного разу купила блиск для губ Diva, він був доволі якісним. Коли прочитала етикетку, виявилося, виробник — вітчизняний. — Авт.). Через те, що потрібно було багато їздити, ніяк не могла його реалізувати. Усі речі купувала за власні кошти. Тестувала, описувала процес на блозі, ділилася враженнями від того чи іншого продукту. Так працювала рік. Випробувала все, починаючи від туалетного паперу, шампуню, одягу, включно із засобами для ремонту.

— Наскільки легко було відшукати українські товари серед китайських, які заполонили полиці магазинів?

— Коли почала експеримент — було важко. Українські виробники тих же дитячих підгузків чи, наприклад, безфосфатних мийних засобів з трудом вливаються у торгові мережі. Потім до мене самі почали звертатися мережі, баєри... Дехто уже після експерименту хотів розмістити свою рекламу у моєму блозі. Але головна мета експерименту — розповісти про товар, яким він є насправді, а не рекламувати його. Якщо річ неякісна, я про це відверто говорила.

Важко було знайти вітчизняний порошок. Упаковка вагою кілограм коштує 64 грн. Порошок якісний. Складно було і з зубними щітками. Але я знайшла фабрику у Харкові. Вартість однієї щітки — 72 коп. Мінімальна партія, яку потрібно купити, — 1000 штук. Довелося брати.

— Які українські товари найкращі, а які найгірші?

— У нас дуже хороша жіноча білизна, засоби для догляду за шкірою — найбільша парфумерна фабрика у Коростені, кілька цехів у Київській області. Раджу усім жінкам купувати українські панчохи Anabel Arto, які виготовляють з італійської сировини. Вони значно міцніші, ніж закордонні. А ось в’язаний трикотаж — неякісний. Усе обладнання — застаріле, на підприємствах немає дизайнерів. Усі светри — мода 70-х рр. Не мають нічого спільного з сучасними тенденціями. В’язаний трикотаж — величезна ніша. Хто зробить хороший цех — може відкрити для себе весь український ринок.

— Ви підрахували, скільки витратили коштів? Чи купувати українське дешевше?

— Не рахувала... Під час експерименту не ставила мети економити. Один з моїх параметрів під час пошуку товарів — щоб мій рівень життя не знизився. Можу собі дозволити дороге взуття, тому на цьому не економила. Знаю ціну якісних речей. Крім того, витрачала багато грошей, бо купувала всю «лінійку». Тобто не один шампунь, а всі вироби. Випробувала їх, тоді робила висновки. Зрозуміло, вітчизняні речі купувати дешевше, бо менше витрачається коштів на їх транспортування. На українських товарах можна зекономити від 15 до 50%.

— Друзі часто просили у вас порад щодо вибору якихось речей?

— Усі друзі довкола мене були в експерименті. Протягом року постійно чула фразу: «І це вироблено в Україні! Не може бути»... Колеги весь час приносили якісь продукти — то арахісове масло, то ще щось. А ось незнайомі люди — задовбали... (усміхається. — Авт.). За той час у мене назбиралося дуже багато речей. Експеримент закінчився цього року у лютому. Частину речей продала з аукціону (зокрема величезну колекцію одягу, бо мені стільки не потрібно). Сукні, які люблю, залишила. Я працюю на телебаченні, багато одягу орендую. Люблю вбрання «міксувати».

— Багатьох цікавить, чи якісне українське взуття?

— Усе взуття я замовляла у Качоровської. Є хороша взуттєва фабрика у Броварах. Все інше мені не підходить за стилем. Можу про це писати, але носити це не буду. Зауважила неприємний факт: у більшості випадків українським виробникам «по барабану» їхня репутація. Деякі українські виробники не знають, що таке маркетинг та бренди. Відмовляються розвиватися. Бояться ризикувати, вкладати додаткові кошти. Кажуть: «Ми продаємося, ну і слава Богу». Ми пропонували їм, наприклад, зайти у мережу “дьюті фрі”. Не хочуть...

— Чи багато українських виробників виходять на закордон?

— Зацікавленість іноземних партнерів українськими виробниками набагато вища, ніж їхнє бажання виходити на закордон. Є такі, що рвуться, роблять помилки, але таких, на жаль, менше. Наприклад, дівчата з MustHave (на День прапора Марина Порошенко з’явилася у сукні від цього українського бренду. — Авт.). Минуло чотири роки, як вони пошили свою першу сукню (на маршрутці завезли її клієнтці), до того моменту, коли одягнули першу леді. Після цього відкрили ще один магазин, купили додаткове обладнання, створили нові робочі місця. У них все буде добре. Вони будуть українською «Зарою».

— Чи випливе на нинішній патріотичній хвилі український виробник?

— Усе залежить від бажання виробників. Усі умови для цього є. Мережі не те що відкриті — прихильніші до України. Знаю, одна з люксових сіток одягу та взуття готова вкладати гроші в українських дизайнерів. Але для цього потрібно забезпечити якість та регулярність виробництва. Піднімуться ті, хто буде багато і цілеспрямовано працювати. Часто українські виробники копіюють іноземні бренди (переробляють розкручені назви). Цього не можна робити, бо покупцю здається, що перед ним підробка. Я вже втомилася говорити: 80% виробників потрібно поміняти сайти та упаковки... Вони мають яскравіше представляти себе на ринку.

— Чи продовжуєте після експерименту «полювання» за українськими речами?

— Звичка купувати українське у мене в крові (усміхається. — Авт.). А ще постійно читаю етикетки — там можна відшукати багато корисної інформації.

Довідка «ВЗ»

Юлія Савостіна народилася і до 17 років жила у Сумах. Згодом переїхала до Києва. Працювала директором агентства Pillar PR, PR-директором Першого національного, вела програму «Легко бути жінкою». Була репортером на телеканалі СТБ, спецкором телеканалу ICTV, продюсером і телеведучою програми «Ділові факти» (ICTV). Нині працює на телеканалі «Україна». Власниця PR-агентства.