Будував у Львові театри, народні доми, стадіони...
Архітектор Григорій Пежанський причетний до зародження українського футболу.
В історію “старого доброго” Львова солідну сторінку вписав несправедливо призабутий нині галицький зодчий, фінансист, меценат - уродженець села Пчани, що на Жидачівщині, Григорій Пежанський. Випускник Стрийської гімназії, Львівської політехніки, цісаро-кайзерівського інституту у Відні, він був причетний до створення багатьох архітектурних шедеврів у місті Лева, вкраплював у них український колорит. Тож туристичному буму, який викликає самобутня архітектура Львова, сучасники мають багато в чому завдячувати і цьому непересічному чоловікові...
Про вагу Пежанського у житті столиці Галичини, широке коло його інтересів свідчить той факт, що довший час він працював радником у магістраті Львова з питань будівництва. Був одним із засновників Українського технічного товариства, очолював страхову спілку “Дністер” (яка пожвавила розвиток фінансових інституцій у краї), був членом Українського педагогічного товариства, Наукового товариства імені Шевченка. Його слово як члена конкурсного журі зіграло свою роль у тому, що маємо у Львові вишукану будівлю Національного університету імені І. Франка. Завдяки Пежанському з’явилися народні доми, будинок Руського (Українського) театру, будівля нинішньої консерваторії імені Лисенка та багато інших осередків культурно-мистецького життя галичан.
Окреме слово про Григорія Пежанського - як про творця першого в Україні і Польщі футбольного стадіону. За його проектом це “боїско” (на жаль, воно не збереглося) за кілька місяців збудували у південній частині Стрийського парку, ближче до вул. Стрийської, у червні 1894 року. За розповідями очевидців, футбольне поле (без бігових доріжок) мало розмір 120 на 100 метрів, на ньому можна було проводити ще й популярні у той час гімнастичні вправи, а також заняття пожежників. З трьох сторін стадіон мав 12-рядні дерев’яні трибуни, які вміщували 8 тисяч глядачів. З ще одного боку облаштували вхід-павільйони з тріумфальними вежами. Вздовж трибун на стадіоні розміщувався еліпсовидний велотрек, де змагалися на роверах учасники спортивного товариства “Сокіл”.
Саме на цьому стадіоні 14 липня 1894 року з нагоди відкриття Крайової виставки відбувся знаменитий футбольний матч між “копунами” Львова та Кракова. Із цією датою футбольні літописці пов’язують народження українського футболу. Цікаво, що матч тривав лише 6 хвилин, до того часу, поки гол у ворота гостей не забив Володимир Хомицький. Ось як яскраво описував ці футбольні пристрасті журналіст Рудольф Вацек: «…У присутності кількох тисяч глядачів вийшли дві команди: львівська - в сірих гімнастичних штанях і краківська - в синіх; обидві в білих футболках і гімнастичних мештах. Суддівство взяв у свої руки проф. Виробок з Кракова. На шостій хвилині м’яч влетів у краківські ворота. Почався тріумфальний вереск львів’ян та незадоволення гравців з Кракова. Незважаючи на протести судді пана Виробка, організатори матчу припинили його, бо на поле мали вийти гімнасти з показовими вправами».
Але головним героєм того дня, поза сумнівом, був Григорій Пежанський, який новозбудованим стадіоном зчинив одну з багатьох своїх архітектурних сенсацій.
Ігор САВИЦЬКИЙ
Фото з архіву авторів.
