Немає безвізу — не буде й баз

Після того як Вашингтон знову не дав зеленого світла безвізовому режиму для громадян Болгарії, прем’єр-міністр Румен Радев вирішив не продовжувати дозвіл на тривале розміщення та дозаправку американських військових літаків в аеропорту Софії. У соціальних мережах таку реакцію зустріли із захопленням.

«Нарешті знайшовся хлопець із яйцями», — пишуть користувачі.

На початку травня Радев розповів, що особисто обговорював питання віз із президентом США Дональдом Трампом.

Болгарський прем’єр дав зрозуміти: якщо союзники хочуть використовувати столичний аеропорт для своїх логістичних операцій, Болгарія хотіла б побачити зустрічний крок у питанні, яке десятиліттями дратує місцевих виборців. Такого кроку не відбулося, і тоді було оголошено про відповідь: дозвіл американцям продовжили лише до кінця червня, щоб вони встигли знайти інший майданчик. Баш на баш.

На перший погляд суперечка виглядає несерйозною. Йдеться не про бойові літаки, а про транспортники та повітряні танкери НАТО. Але символічне значення тут набагато більше за військову складову. Для більшості болгар американські візи давно перетворилися на питання національної гідності.

Країна понад двадцять років є членом НАТО і майже двадцять років входить до Європейського Союзу. Але її громадяни, як і раніше, стоять у чергах за американськими візами, тоді як жителі більшості інших держав ЄС уже давно подорожують до США без зайвої бюрократії.

Вашингтон посилається на формальні критерії. Для участі в програмі Visa Waiver частка відмов у видачі віз має бути нижчою за 3%. Болгарія багато років тримається поблизу цієї позначки, немов літак над аеропортом в очікуванні дозволу на посадку.

Виникає цікава інтрига. З одного боку — Дональд Трамп, президент-девелопер, який звик вимірювати відносини вигодою та поступками. З іншого — Румен Радев, колишній командувач ВПС і льотчик-винищувач НАТО, який, схоже, вирішив перевірити, чи працює такий підхід у зворотному напрямку.

«Балканським Трампом» Радева ніхто не називає. Та й схожість тут радше стилістична, ніж політична. Але сам прийом упізнаваний: якщо партнер не чує аргументів, спробуйте пояснити їх через його інтереси. Залишається подивитися, хто кого «перетрампить».

У цій історії мене цікавить, чи допоможе такий крок болгарам отримати бажаний результат?