Чи буде війна між російським ФСБ та армійськими?
російське суспільство проковтнуло мобілізацію. І знову занурилося у звичний для себе одобрямс
Все це до болю нагадує казку, коли дракон вимагає в містян 10 дівчат, містяни цих дівчат дають і далі кажуть: «Фух, можна спокійно жити рік до наступного приходу дракона». Думку про те, що дракон може прийти позапланово, росіяни відкидають: «Прийде — будемо думати, що робити».
Пересічний росіянин боїться мітингів, влади і втрати величі. Але найбільше він боїться рефлексії в тому значенні, яке цьому слову надають психоаналітики. Вибираючи між смертю і рефлексією, він обере смерть.
Перший і дуже негативний підсумок мобілізації: росіяни готові проковтнути і другу, і третю хвилі. Агресивна меншість (10−13%) перемогла аморфну більшість. Паралельно з цим населення дуже хоче, щоб сталося чудо, і все чарівним чином повернулося в «нормальність до 24 лютого». Їхня віра зараз не в себе, а в чудо, яке зробить хтось.
Другий висновок, про який я вже писав: путін перетворюється і буде далі все більше перетворюватися з альфа самця на колективного путіна. Тільки якщо місяць тому цей колективний путін опирався на дві милиці: Ковальчука (разом з Кірієнком) та Патрушева, то тепер стараннями (страхами) самого путіна цей колективний путін розширився Собяніним, кадировим, пригожиним і навіть частково Мішустіним.
Форма правління цього колективного путіна сьогодні — це не політбюро, як комусь здається, а семибоярщина. Башти кремля — це корпорації, які воюють одна з одною. Тільки раніше вони мали беззаперечного арбітра. А тепер цей арбітр стомився бігати по полю, і гравці дозволяють собі фолити там, де їм захочеться.
Кращий тому приклад — пригожин, який подає в суд на петербурзького губернатора Беглова, стає смотрящим за регіоном і паралельно будує нову партійну структуру, судячи з усього, в обхід Кірієнка, який мав би це контролювати.
Все це не робить поки слабшою державу. Це робить слабшим путіна, як арбітра. Він потрібен їм всім як символ, але роль путіна, судячи з усього, буде все більше зменшуватися з часом.
Отже, ми маємо два парарлельних треки: населення повернулося до звичного стану і хоче, щоб за нього все вирішували, а еліти взяли в облогу путіна і починають воювати між собою. Поки складно сказати до чого призведе ця війна: всі ще бояться усвідомити, що путін вже не той.
Поки головним страхом залишається ФСБ. Але якщо тенденції будуть продовжуватися, рано чи пізно, фсб має зіткнутися з новими армійськими (Суровікін, пригожин, кадиров). Власне від цього зіткнення і буде залежати майбутнє російських еліт. Чим швидше почнеться ця війна, тим краще для нас. Якщо цієї війни не настане, росія буде зміцнюватися в своєму тоталітаризмі, а відтак матиме ресурс для подальшої війни з Україною.
