Передплатити Підтримати
  • You are here:
  • Високий Замок
  • Статті
  • «Франко ловив рибу найрізноманітнішими способами - саками, гаками, якірами і навіть голими руками»

«Франко ловив рибу найрізноманітнішими способами - саками, гаками, якірами і навіть голими руками»

Журналіст «ВЗ» дізнавалася про смаки Франкового дому

Андрій Німець (по центру), Наталія Тихолоз (ліворуч від Андрія Німця) і нащадки Франкового роду

На сніданок Франко любив пити триповерхову, або «стоячу» каву. Перший поверх — це була кава, другий поверх — це була сметанка або вершки, третій поверх — булочка, випічка, домашнє печиво.

На обід Франко любив росіл, а також овочеві та яринові зупи. Улюбленою стравою була молода картопля з присмаженими грибами.

У межах Днів європейської спадщини, що відбулися цими вихідними у Львові, львів’яни мали чудову нагоду дізнатися про улюблені страви Івана Франка, хто готував йому їжу, якою господинею була його дружина тощо.

Врешті, про те, які були смаки Франкової кухні, можна було довідатися під час лекції відомої франкознавиці Наталі Тихолоз, що відбулася у тематичній ресторації «Бойківська гостина».

Лекція Наталії Тихолоз

… На столі Франкової родини було багато страв з грибів та риби. Це було пов’язано з хобі поета, адже він любив збирати гриби та рибу, на яких він знався перфектно. Мало того, гриби вміла збирати вся його родина. Майстерність збирання грибів Франко перейняв у свого батька Якова Франка.

Рибу теж Франко любив смакувати, але неймовірний азарт він отримував від самої ловлі риби. Діти навіть казали, що ловля риби була його улюбленим видом спорту. Франко ловив її найрізноманітнішими способами — саками, гаками, якірами і навіть голими руками.

А ще Франко водив на гриби чи на рибу своїх друзів, незалежно від того, хотіли вони цього чи не хотіли, подобалося їм це заняття чи ні.

Син Франка Петро свідчив, що його мама і тато постійно сварилися через ту рибу і гриби. Бо він їх стільки наносив, що його дружина Ольга Хоружинська не могла дати собі ради.

І тут Наталія Тихолоз розвінчала ще один міф про те, що Ольга Хоружинська не була доброю господинею. Насправді це було не так. Ольга Хоружинська народилася у Слобідській Україні, і не завжди давала собі раду з бойківськими стравами, однак добре готувала страви східноукраїнської кухні. За спогадами доньки Івана Франка Анни Франко, у домі старших сестер Ольги Хоружинської в Києві було завжди смачно наварено, напечено. Особливо гарно і щедро вони готували стіл до Великодня. Паски пекли на 60 яєць.

Ольга Хоружинська була вихована у традиціях дворянського провадження домашнього господарства. Збереглася господарська книга Ольги Франко, у якій ретельно вона вела записи про витрати. У сім’ї Франків від першого року шлюбу до 1907 року були кухарки, які допомагали Ользі вести домашнє господарство. Остання кухарка називалася Лукія Крохмальна. Саме Лукія застала той час, коли Іван Франко переселився з помешкання, яке винаймав, у власну віллу, де нині розміщений музей його імені.

А тепер повернімося до тих традицій, яку принесла до Франкової родинної кулінарної традиції Ольга Хоружинська, — приготування конфітюрів, джемів, наливок. Це була дворянська традиція, тому що селяни не мали так багато солодощів. Не було змоги заготовляти через дорожнечу цукру. Упродовж усього подружнього життя Ольга ретельно дбала про те, щоб були такі солодощі вдома. Усі ці фрукти Франки самі вибирали, коли їздили на вакації, зі сіл вони, крім риби та грибів, везли ще багато ягід.

Ольга Франко гарно вміла випікати всілякі вироби з дріжджового тіста. Зберігся рецепт іменинного родинного пирога, який випікала Ольга Франко на іменини всім своїм дітям. Це розвінчує ще один радянський міф про те, що Франки не святкували іменини. На такі родинні свята Ольга Франко випікала іменинні пироги. Цікаво, що він обов'язково був із м'ясом. Рецептом цього пирога поділилася Анна Франко. Якщо іменини були в Анни, то на ньому писали Анна, якщо в Івана Франка, то писали Тато.

Окрім того, Ольга Франко дбала про те, аби діти споживали здорову і якісну їжу, щоб харчувалися повноцінно. Також Ольга Хоружинська ввела до сімейного меню баклажани, які на той час у Галичині не були такими популярними.

Як тільки Франки вселилися у нову хату, одразу насадили довкола вілли сад. Якщо у сусіда Грушевського дерева були для краси, то у Франка було багато плодових дерев, ягідних кущів. До сьогодні збереглося єдине дерево, яке посадив Франко 120 років тому, — це славнозвісна Франкова грушка. У 2018 році вона настільки щедро зародила, що музейні працівники робили свято Франкової груші і частували нею всіх охочих. Але два роки тому вона захворіла. Її лікування пройшло успішно і вона цьогоріч знову зародила.

Франкова груша, яка цьогоріч знову зародила.

Ще один радянський міф про те, що Франко був соціаліст, і всі діти його були нехрещені, — це теж неправда. Усі діти були хрещені, до того, усіх їх називали у зв’язку з церковним календарем — Андрій народився на Андрія, і так був названий, так само Тарас точнісінько на Тарасія, і був названий Тарасом, Петро народився у переддень Петра, і названий Петром.

Франки відзначали свята, які були святами родинного збору. Знаємо, що Франко святкував Великдень. У домі Франка збереглися пасківники. У той час пекли паски настільки великі, що часом доводилося навіть піч розбирати, бо паска виростала. Байдуже, вона всередині могла бути навіть не пропеченою, важливо, щоб була велика й гонорова. До печі паску саджав господар, а менші пасочки, які називали перепічками, саджала господиня.

Бойки часто пекли житню або ячмінну паску, бо не мали пшеничного борошна. Спекти білу паску (із пшеничного борошна) могли собі дозволити заможні люди. Яків Франко належав до отих маєтних господарів, і у Франковій родині паска була пшенична.

Цікаво, що ті родинні традиції, які були в родині Ольги та Івана Франка, продовжили діти, а тепер нащадки.

Зокрема, родинну традицію продовжив син Петро та його дружина Ольга, до речі, теж Ольга Федорівна. Їх часто плутають. Ольга Федорівна Франко-Хоружинська — дружина Франка, а Ольга Франко-Білевич — невістка, знана авторка «Першої української загальнопрактичної кухні». Ця книжка — на будь-який смак — і для багатих, і для бідних. Тут є рецепти скромних страв, ощадної кухні, коли, наприклад, щось залишається і з цих залишків пані Франкова пропонує приготувати щось інше, щоб воно не пропало. Але поряд із ними розкішні страви, як-от черепаховий суп. Також цінною є передмова до книги Петра Франка, у якій він наголошує, що кухня — це не лише просто харч, це культура.

Тішить те, що кулінарні традиції Івана Франка не обрубуються. Їх передавали діти, а тепер продовжують нащадки. Зокрема, нещодавно нащадки роду Франка заснували сайт «Практична кухня. Забуте і нове», які відроджують традиції Франкового роду.

Зокрема, Наталія Тихолоз вперше довідалася від правнучки Івана Франка і онучки Петра Франка Іванки Міліянчук про те, що улюбленим десертом Петра Франка був торт «Пень». Цей торт — цікавий на смак і складний у приготуванні, бо його готують на рожні. Його пече праправнучка Марта Гуменецька.

Торт Пень – улюблений десерт сина Івана Франка – Петра Франка.

Нині цей унікальний торт можна скуштувати у Львові, він є родзинкою «Бойківської гостини». Спечений власноруч нащадками Івана Франка. І як каже ґазда «Бойківської гостини», голова товариства «Бойківщина» Андрій Німець — цей десерт розходиться «на ура», а Марта Гуменецька не встигає пекти.

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Статті
  • «Франко ловив рибу найрізноманітнішими способами - саками, гаками, якірами і навіть голими руками»