Передплатити Підтримати

У парку графа Шенборна

Там можна зарядитися енергією дерев «кельтського календаря», загадати бажання на мосту євангелістів і самотужки зловити форель

Вхід у парк захищає історична брама з епохи Австро-Угорщини. Фото автора

Літня мандрівка сонячним Закарпаттям має включати не лише дегустації вина, відвідини термальних басейнів чи екскурсії до пам’яток архітектури, а й пізнавальний відпочинок на історичному екокурорті Воєводино, що у селі Тур’я Пасіка. «Фішка» курорту — парк графа Шенборна, який було відтворено 2013 року, до 285-ліття передачі імператором Австро-Угорської імперії закарпатських земель роду Шенборнів. Це класичний австрійський парк ХІХ століття — з широкими алеями довкола озера. Тут можна пройтися Хресною дорогою, зайти у сад, де ростуть 12 дерев «кельтського календаря», побачити раритетний водяний млин, зловити форель і самотужки її приготувати… Журналістка «ВЗ» відвідала Воєводино під час престуру.

Перші враження від пар­ку Шенборнів у туристів складаються ще при в’їзді до нього. Тут неймовірно лег­ке повітря, клімат пасує до ліку­вання недуг серцево-судинної системи. На променаді можна зустріти старших людей з пали­цями для скандинавської ходи. Парк доволі далеко від міської метушні, у мальовничому уро­чищі Воєводино, що між двома карпатськими вершинами.

Екскурсовод, президент Закарпатської туристичної ор­ганізації Федір Шандор, каже, сюди на відпочинок, як прави­ло, приїжджають топменедже­ри міст-мегаполісів, спортсмени. Ліс, газони, екзотичні дерева та велике природне озеро роблять парк Шенборна «родзинкою» За­карпаття. Від початку парк роз­планували довкола загатного озера, між горами Турянської до­лини. Ідея полягала у тому, щоб зелена оаза увібрала в себе ат­мосферу лісу й була лікувальною.

«Парком можна гуляти не лише пішки, а й на відрестав­рованій старовинній кареті епо­хи Австро-Угорщини, з регіону Пешт, — каже пан Федір. — Саме угорці винайшли ресори для ка­рет, аби зробити подорож ком­фортнішою. При вході — сім уні­кальних ліхтарів, що є символом семи днів тижня, а з правого боку — 12 містків, що символізу­ють 12 знаків зодіаку. Є тут і уні­кальне кельтське джерело, що поросло мохом. Його реставра­тори навіть не торкалися».

Екскурсовод показує нам унікальну вхідну браму парку, яка схожа на старовинний за­мок, що наче висить між дво­ма колонами. Брама є своє­рідним порталом між двома епохами на теренах Закар­паття: епохою Австро-Угор­щини та сучасної України. На двох вежах брами зображе­ні державні герби та прапо­ри королівств Австрії та Угор­щини епохи Австро-Угорської імперії. Відвідувачів парку Шенборна зустрічають два охоронці — манекени солдатів Інсбрукського піхотного пол­ку (Австрія) та Дебреценсько­го гусарського полку (Угорщи­на).

У парку є кілька ресторанів та готелів. Доба проживання у го­тельному номері стартує від 850 гривень. Уже кілька років тут пра­цює штучний форельник. Кожен охочий може зловити форель і власноруч приготувати рибку за своїм рецептом. В оздоровчому меню — «Воєводинська трудоте­рапія»: серед бору є екоферма, де можна власноруч посадити городину… За словами Федора Шандора, наступного року се­ред парку облаштують клум­бу, на якій зберуть 12 отруйних рослин Закарпатської області. Це буде єдина в Україні «отруй­на» клумба у природному парку. У парку вважають, клумба стане туристичним магнітом.

Федір Шандор показує на­шій туристичній групі кельт­ський сад, який висадили за його рекомендацією. Кожне дерево цього саду — з календа­ря друїдів. Поруч з цим садом є інформаційний стенд, який допомагає гостям Воєводи­на віднайти своє чарівне дере­во. Виявилося, що моє дерево — липа. Пан Федір радить тор­кнутися її стовбура, аби набра­тися енергії, загадати бажання, але у жодному разі не матері­альне… Дві хвилини медитації біля липи під спів птахів допо­могли мені розслабитися після трудових буднів.

Поруч зі садом є ще одне «ін­стаграмне» місце для турис­тів — міст чотирьох євангелістів. Збудований у бароковому сти­лі, з відреставрованими скуль­птурами чотирьох євангелістів — Луки, Іоана, Марка та Матвія. Ці скульптури дуже схожі на робо­ти на Карловому мості у Празі. Якщо дивитись на міст уважніше, то можна розгледіти, що він схо­диться у формі арки, посереди­ні якої висять ковані хрести, що є символом Старого та Нового Заповіту. Тут можна помолитися, загадати «духовне бажання».

Фото автора

«Міст символізує Хресну ходу із чотирнадцятьма станціями — шлях, який Ісус Христос прой­шов на Голгофу, — зауважив Фе­дір Шандор. — Дорога прямує до храму Святої Катерини, котра є покровителькою учителів, осві­чених людей та науковців, що упродовж трьох років творили парк Шенборнів. На день святої Катерини, 7 грудня, матері запа­люють перед її образом три свіч­ки — щоби рід не переривався».

Краєвиди довкола озера нагадують долини Швейцарії. Фото автора

Поруч з мостом розташова­не озеро Тур (за легендою, в цій долині колись мешкали тури). На цій водоймі цвіте латаття, що до­дає їй шарму. «Посеред озера розташований острів, що своїми обрисами нагадує контури Австро-Угорської імперії періо­ду її створення, 1867 року. А на місці сучасного Закарпаття по­саджено дерево — сосна з Дал­мації, привезена волонтерами з хорватського міста-побратима Трогір, — продовжує розмову Фе­дір Шандор. — Острів складено із 365 брил каміння, як 365 днів у році, а один камінь зберігається на причалі. Саме його доправля­ють на острів раз на чотири роки — у високосний рік. Дорогу на­вколо озера освітлюють 24 ліх­тарі, як кількість годин у добі. На березі водойми розташовані 22 лави, на яких встановлено гер­би тих держав, у складі яких було Закарпаття за всю свою історію».

Читайте також: У Перечині діток заспокоює… Зубна фея