Передплатити Підтримати

«Продукти бувають пом’яті, але їм нічого не бракує»

Журналістка «ВЗ» разом із волонтерами їздила по магазинах, які жертвують харчі

Волонтер Ярослав із задоволенням допомагає людям, які потребують у житті підтримки. Фото автора

Зустрічаємося з волонтерами на вул. Кульпарківській, 158. Це «точка», куди звозять усі продукти. Потім їх роздають безкоштовно тим, хто цього найбільше потребує. Усі продукти, які з доброї волі віддають магазини (термін їх придатності практично спливає), не зіпсовані. Мають певні пошкодження, паски, наприклад, деформовані, а пакети з рисом чи з гречкою розірвані та заклеєні… Співзасновники «Тарілки» — юрист Іван Павліш та Анастасія Слюсаренко, керівниця «Пласту» у Львові. Автор цієї ідеї — Ростислав Косюра — уже покинув проєкт. Та це, сподіваємося, на діяльності «Тарілки» не відіб’ється. Як на мене, це добра ідея. Їжа отримує «друге життя».

Першим приходить на зу­стріч волонтер Ярослав. 15-річний хлопець навча­ється у 8-му класі. Каже, долу­чився до проєкту півтора міся­ця тому, аби «відтягнути себе від комп’ютера і зробити до­бре діло». Він веселий, комуні­кабельний, усе мені розповідає, пояснює, за якими адреса­ми магазинів поїдемо. Каже, за весь той час вже об’їздив понад сто крамниць. Розпитую, що за­звичай віддають підприємці? «Хліб, йогурти, крупи, риба чер­вона деколи буває» (усміхаєть­ся. — Авт.).

Фото автора
Фото автора

Ярослав каже, на свята про­дуктів віддають багато. По свя­тах — менше (продавці роблять менше замовлень). Хлопець бід­кається, що їм бракує волонте­рів. Відколи почалося навчання, охочих носити коробки з продук­тами практично немає… На сьо­годні до проєкту долучилося 70 магазинів, серед них і гіпермар­кети, і невеликі крамниці. А ось кафе та ресторанів — обмаль.

Водій пан Петро під’їжджає до «банку їжі». Каже, долучив­ся до проєкту, бо залишився без роботи — на підприємстві, де працював, скоротили водіїв. «Тепер ремонтую машини і ось допомагаю волонтерам. Моя дружина теж у цій організації, сказала, що їм терміново потрі­бен водій. Я погодився».

Фото автора

Пан Петро вправно манев­рує на дорозі. Розповідає, за­раз значно більше магазинів долучилося до проєкту. Коли виїжджають на нову адресу, складно, доводиться шукати ті магазини, але зараз вже дають собі раду. «Раніше магазини ви­кидали ці продукти на смітник, дехто віддавав на утилізацію. А зараз, коли термін придатнос­ті підходить до завершення, від­дають нам. „Ашан“, до речі, до­лучився — вони віддають багато: крупи, макарони, цукор, борош­но. Пекарня на вул. Сахарова час від часу віддає нам випічку».

«А було таке, що ви відмовили­ся від якихось продуктів, бо були вже не свіжі?» — запитую. «Ми все беремо, а ті організації, які отримують продукти, мають своїх ку­харів, ті все передивляються, — каже пан Петро. — Іноді ми не встигаємо забрати продукти, їх уже забрали самі продавці».

Фото автора

Волонтери розповідають, що усі зібрані продукти за день від­дають одній потребуючій органі­зації. «А овочі віддають?» — запи­тую. «Гіпермаркети ні, а невеликі магазини віддають, — каже водій. — Овочі бувають пом’яті. Але їм нічого не бракує».

В одному з магазинів «Бли­зенько» — робоча метушня. Ярослав отримує дві коробки з продуктами. Є навіть м’ясо, а також банани і йогурти. Хло­пець хвацько їх бере, прямуємо до машини. Молочні продукти на Привокзальному ринку нам віддає пані Світлана. До речі, тільки одна ятка з цього ринку долучилася до проєкту. Ґреч­но дякуємо за «молочку». Далі їдемо до пекарні на вул. Заліз­ничній. Пекарня — серед ново­будов. Чоловік у білому халаті віддає нам хліб. Каже, сьогод­ні мало хліба, може, наступного разу більше буде. Але ми і цьо­му раді… Попереду — ще кілька торгових точок.

Я тим часом поспілкувалася з паном Дмитром з ГО «Вільне життя». У ній — алко- та наркоза­лежні, переселенці, безхатьки. Саме ця організація забира­ла продукти цього дня. «Я з За­поріжжя, — розповідає про себе Дмитро. — У мене три роки тому були проблеми з алкогольною та наркотичною залежністю. Шукав можливість, де можна пройти курс лікування. У мене був у Львові друг, він мене за­просив. Я приїхав і залишив­ся тут (У тій спільноті, де живе Дмитро, 360 людей. — Авт.)».

Фото автора

Дмитро каже, жодна дер­жавна організація не надає та­кої допомоги, як їхня християн­ська спільнота. «Я три роки не вживаю наркотиків, тому зали­шився допомагати людям, які зіткнулися з такими ж пробле­мами, як і я. Співпрацюємо з різними благодійними органі­заціями — як-от „Тарілка“ тощо. Продуктами ділимося з усіма членами спільноти. Ті люди, які по пів року вже тверезі, знаходять роботу. Отримують зарп­лату, певну частину віддають на утримання нашої організації. Ми неприбуткова ГО, потрібно платити за оренду, світло тощо».

«Продукти, які з „Тарілки“ отримуєте, перебираєте?» — за­питую. «Звичайно! У нас є ку­харі, які готують їжу. Вони усі продукти, які я привожу, переві­ряють. Щось відкрили, понюха­ли. Продукти, які вже пропали, викидають. Жодного неприєм­ного випадку у нас не було. Усі продукти — якісні. Якщо є якась підозра, ми їх не використовує­мо».

Фото автора