Передплатити Підтримати

Хтось із льохи готує печеню, когось свиня… у ліжку зігріває

Тварин тримають не лише для забою

Всі фото з відкритих джерел

На Великдень традиційно готуємо домашню ковбаску, шинку, печеню та інші м’ясні делікатеси. Дбайливі господарі спеціально вигодовують свиней до свята, щоб мати свіжину. Проте, виявляється, цих тварин тримають не лише для забою. Дехто роками пестить льоху як домашню улюбленицю, комусь подобається спати з нею в одному ліжку, хтось використовує кабаниху як сторожового пса чи доручає їй вигулювати кота на повідку. Захоплення цими тваринами не має меж…

Льоха подалася в артистки

Знайомий із Рівного під час недавньої зустрічі не приховував емоцій:

— У газеті «Високий Замок» прочитав про те, що у Мукачеві (Закарпатська об­ласть) у квартирі жила коза, котра їзди­ла ліфтом та гуляла на балконі. А я можу розповісти про свиню, яка мешкала у ба­гатоповерхівці нашого міста. Спочивала у квартирі на подушках у двоспальному ложі, що було вкрите білим простирад­лом, давала «п'ять» господарю, займа­ла його місце, коли дивилася телевізор.

Я не встиг нічого відповісти, як спів­розмовник заговорив знову:

— А знаєте, хто жив з тією льохою? По­важний чоловік — артист Володимир Та­лащук. Уявляєте? Свиню Нюшу він на­зивав «дівчинкою». Вона навіть ходила у туалет на лоток.

З’ясовую, що Нюша належала до по­роди мініпігів — декоративних свиней, ви­ведених у Німеччині в середині минуло­го століття завдяки схрещуванню дикого кабана і в’єтнамської висловухої свині. Господар навчив домашню улюбленицю різноманітних команд та трюків. Вона, наче циркачка, вміла давати «п'ять», хо­дити «змійкою», забивати гол в іграшко­ві ворота, повзати, долати бар’єри. Пан Володимир разом з Нюшею виступав пе­ред малюками з реабілітаційних центрів та сиротинців. Шоу за участі чотирилапої артистки щоразу приносило юним гля­дачам море задоволення та неймовірних емоцій. І вони ледве стримувалися, щоб не поцілувати її.

Кнур їздив ліфтом та вкривався з господарем однією ковдрою

Виявилося, рівнянин Володимир Та­лащук такий не один. Свого часу по­дружжю донеччан Ірині Артем’євій та Іго­рю Савіну друзі подарували порося на кличку Грицько. Запевняли, що це — мі­ніпіг, більше за 20 кг не виросте. Та за рік Грицько перетворився на справж­нього в’єтнамського вислобрюхого кну­ра вагою 140 кілограмів. Господарі так до нього звикли, що вже не захотіли з ним розлучатися. Спав Гриць на дивані під однією ковдрою разом з Ігорем! Чоло­вік розповідав, що пробував «втікати» від свого чотирилапого друга — лягав біля нього «валетом», коли той ратицями впи­рався у живіт. Прокидався від того, що кабанчик перелазив на його бік.

Добре жилося Грицьку. Діставалось йому хіба тоді, коли виймав з кухонної шафи банки з полуничним варенням, розбивав їх і з’їдав ягоди. А от консерво­ваних огірків та помідорів не чіпав.

Гриць жив у квартирі на п’ятому по­версі. Його вигулювала Ірина без повідка. Коли чув команду «додому!», швидень­ко біг до ліфта і чекав, коли відчиняться двері, щоб підніматися вгору. Якось ста­лася з ними оказія. Жінка застрягла у ліф­ті з Грицьком та своїм псом. Вона зателе­фонувала у технічну службу і повідомила, що перебуває у кабінці з двома собаками, щоб не шокувати диспетчера. Коли ре­монтники відчинили їх і Гриша наставив на них рило — чоловіки ледве не зомліли.

Марґо вважала себе собакою

А свиня в’єтнамської породи Марґо по­над десять років жила у квартирі киянки Ірини Георгіївни! Господиня називала свою улюбленицю «котиком», «дівчинкою», «80-кілограмовим щастям». Свинка вва­жала себе собакою і дуже старанно охоро­няла своїх господарів та їхнє житло. Коли хтось надто близько наближався до госпо­дині, навіть штани могла подерти! Очевид­но, коли була поросям, бігала з собаками, тож і перейняла їхню поведінку. Марґо за­любки виконувала команди «сидіти», «ле­жати» чи «стояти». А за добру роботу отри­мувала сухарики та бублики чи улюблені ласощі — апельсини та банани.

***

А у світі свиней уже перетворюють на фанатів комп’ютерних ігор. У рамках нау­кового дослідження в стінах Університету Пердью в Індіані (США) четверо тримісяч­них йоркширських поросят за 12 місяців навчилися управляли джойстиком відео­ігор за допомогою своїх симпатичних ри­лець. При цьому вони успішно переходи­ли з одного рівня на інший, більш високий. І отримували ласощі. Перекусивши «на халяву», тварини відпочивали, набираю­чись азарту для наступних баталій.

Німкеня ж Ніколь Мюллер стала відо­мою після того, як перетворила свиню Моріц на безплатну домашню прислугу. Вона не лише вдома прибирала — витя­гала із закутків розкидані речі, а й вигу­лювала на повідку кота Леонардо!