Передплатити Підтримати

Не червоний день у календарі

1 квітня – не червоний день у календарі, але все ж цей день багато де святкують. Суха, напівсуха і навіть солодка статистика говорить, що 80 відсотків населення чекає на цей день. Більш популярний тільки Новий рік

Малюнок Юлії Ліщенко

А як же все починалося?

О! Це було давно. Ще старо­давні неандертальці, коли втями­ли, що вони вміють усміхатися, зрозуміли, чим відрізняються від інших тварин. А коли зрозуміли, що можуть покепкувати з інших, наприклад, вирити ближньому яму, то відчули, як людина в них прокидається. А коли у вириту яму, хихикаючи, спромоглися врити кілок, остаточно упевни­лись: вони стали людьми.

І пішло, і пішло… Людство розвивалось, а разом з ним роз­вивалось його почуття гумору і бажання пожартувати. Ще в часи фараонів, коли про 1 квітня не підозрювали, людей вже розігру­вали. Наприклад, оголошували реформи. Змінювались історичні епохи, змінювались і розіграші. Найвідоміші — це вибори, резуль­тати виборів, грошові реформи, революції. Але якось людство вижило, тому що вчасно зрозуміло, що гумор та сміх допомагають вижити. Бернард Шоу це давно помітив: «Інколи треба розсмішити людей, щоби відвернути їх від бажання вас повісити».

Про історію виникнення цього свята сперечаються давно. Все залежить від самого історика, точ­ніше, від того, в якому архіві він ковтав пилюку. Якщо підсумувати їхню невдячну працю, то як не кру­ти, а відправлятися треба в Давній Рим. Рим як Рим, хоча і давній. Люди ж нормальні. І тому там іс­нувало Свято дурнів. Але не в наш день 1 квітня, а десь у середині лютого. А в Давній Індії було Свя­то жартів. Десь, по-нашому, в кінці березня. Ближче до 1 квітня.

Але щоб закріпити за 1 квітня право називатися Днем жартів, треба заглянути до середньовіч­ної Франції. Пригадати, що в ті часи в середньовічній Європі рік починався 1 квітня. Так-так. Без жартів. І 1 квітня всі вітали одне одного з новим роком і чогось там бажали. Та ось король Фран­ції Карл IX (вічна йому, що не кажи, пам’ять) з невідомих при­чин видав указ про перенесення нового року з 1 квітня на 1 січня. Ну, а деякі піддані, не бажаючи поступитися принципами, про­довжували поздоровляти одне одного з новим роком 1 квітня. Решта підданих, національно сві­доміших, з цих дисидентів смі­ялися, жартували і знущались. Оскільки сонце в ту пору року пе­ребувало у сузір’ї Риб, то у Фран­ції 1 квітня день жартів прозвали «квітневою рибою». Решта цивілі­зованих країн спочатку дивилися на Францію зі здивуванням, але з перенесенням нового року на 1 січня почали ставитись до 1 квіт­ня, як і у Франції, з гумором. Бо подумали: «А чим ми гірші? У нас що, познущатися нема з кого?».

У кожної країни, звичай­но, своя історія, свій колорит і своя назва. В Італії зараз 1 квіт­ня «День обманщиків». В Англії «День веселих обманів». У Шот­ландії «День зозуль». У США «День дурнів». В Японії «День курки». А ось у Німеччині та Ав­стрії 1 квітня довго вважали не­щасливим днем. За легендою, першого квітня народився Іуда, що зрадив Христа, і тому лю­дина, народжена в цей день, по життю буде невдахою. У цей день у селах ніхто не працював, не ви­ганяли на пасовище худобу. Але з часом, мабуть, від нудьги, люди почали жартувати одне над од­ним, розігрувати.

Так і закріпилося, що у світі 1 квітня — Свято жартів. Змінюва­лись часи, змінювались і розігра­ші. Якщо в Італії в усі часи найпопулярнішим жартом є прикріпити комусь нижче спини аркуш папе­ру з написом «Копни мене», то у світі масштаби жартів росли.

Так, у Лондоні в 1860 році в знатні родини було розіслано запрошення «прибути на щоріч­ну урочисту церемонію умиван­ня білих левів, яка відбудеться 1 квітня в Тауері об 11 годині». І сотні джентльменів та їхні леді з’явилися при параді.

Або ось 1 квітня 1957 року БіБі-Сі повідомило про надзвичай­ний урожай макаронів у Швей­царії. Були показані кадри, як селяни збирали варені макарони на полях. Наступного дня надій­шла велика кількість прохань ви­слати розсаду…

У Росії 1 квітня, звичайно, ввів Петро І. Ще той гуморист. Чого варте тільки «вікно в Європу». Тому «1 квітня» в Росії прижилося швидко. Вже під час царювання Петра І трупа німецьких акторів запросила на спектакль царя та його свиту. І нічого ці актори не показали, повісивши на сцені плакат «1 квітня». Цар реготав довго. Як довго сміялися актори, історія замовчує.

Що стосується України, то тут система розіграшів та жар­тів не дуже відрізняється від єв­ропейської. Щоправда, остан­нім часом все виглядає як «якщо ти не вкрав, то тебе обікрали».

Добре, що є день, коли, як ка­зав Марк Твен, «1 квітня ми при­гадуємо, якими були решта 364 дні у році». Добре, що є день, коли можна обдурити безкорис­ливо, чесно, не пов’язуючи себе передвиборчими обов’язками.

1 квітня треба тільки пам’ятати декілька правил. Найголовніше відкрив Г. Гайне: «Жартувати і позичати гроші треба раптово».