Передплатити Підтримати

Буковинський ветеринар зробив розтин… чупакабрі!

Канадські вчені за труп міфічної істоти пропонували тисячі доларів

Валерій Допіряк зі своїм підопічним...

Директор Чернівецької обласної державної лікарні ветеринарної медицини Валерій Допіряк став зіркою Інтернету. Виклав відео, як співає відому українську пісню «Несе Галя воду» в дуеті із… собакою! Сюжет про цього ветеринара вмить облетів навіть європейські новини. А виявилося, раніше цей лікар робив розтин… чупакабрі.

Кого тільки не дово­дилося лікувати Ва­лерію Опанасовичу! Роз­повідає, як у клініку привозять тигрів та левів з цирків, поране­них диких звірів, що потерпіли від браконьєрів, пітонів та уда­вів з приватних зоокутків. Були на прийомі у ветеринара на­віть верблюди та жирафи. А ще — крокодил, якого, на жаль, не вдалося врятувати.

— Алігатора тримав чоловік у місті Заставна, — розповідає лі­кар. — Для нього у приміщенні зробили електрообігрів. Та од­нієї ночі взимку вимкнули світ­ло. На жаль, тварина замерзла на смерть.

А щодня у клініку звозять ко­тиків та песиків. Щеплення, сте­рилізація, кесареві розтини — звичні процедури, що прово­дять ветеринари. Непоодино­кі операції роблять звірятам, які потрапили в аварію чи з яких по­знущалися люди. Потім тварин­ки проходять реабілітацію. Аби підбадьорити своїх чотирила­пих пацієнтів, Валерій Допіряк якось заграв їм на своєму акор­деоні.

— Я побачив, як гарно вони реагують на музику, — каже. — Особливо на українські пісні — вони піднімають хворим на­стрій, відтак легше проходить лікування. Дуже люблять «Несе Галя воду», «Ой, чорна я си, чор­на». А найбільше завивають під «Розпрягайте, хлопці, коней».

Особливо тішиться, коли Ва­лерій Опанасович натискає кла­віші свого музичного інструмен­та, такса Фантик. Собаку час від часу привозять на огляд госпо­дарі. Побачивши, як на відео їх­ній улюбленець співає разом з лікарем, були вражені. Тепер частіше привозять Фантика на репетиції. Радіють, що у клініці до їхнього песика приклеїлась ще одна кличка — «оперний со­ліст».

— Мені просто захотілося по­казати людям, як лікуються їхні звірята, от я й виклав те відео в Інтернет. Аж це дзвонить племін­ник, який живе у Німеччині. Каже: «Ролик про вас переклали ні­мецькою, він вже має десятки ти­сяч переглядів», — усміхаючись, розповідає Валерій Допіряк.

Лікар каже, тепер усіх хоче вразити дуетом з птахами.

Але згадують буковинці та­кож інший випадок, коли Вале­рію Опанасовичу на стіл покла­ли… чупакабру, яка наробила галасу на всю Україну.

...і під час розтину буковинської чупакабри.

— Я проводив її розтин, — зга­дує ветеринар. — Тварину при­везли до нас із села Рукшин тоді Хотинського району. Перед цим хтось масово по сільських обі­йстях повбивав домашніх кро­лів та птахів. Невідомому зві­рові оголосили війну шоковані господарі — й одному чоловікові вдалося вполювати чупакабру.

Вилами заколов страховись­ко Іван Владушко. Його поклика­ла на допомогу сусідка Васили­на Гикова. Жінка вийшла у двір, бо дуже кричали кури, й побачи­ла звіра, який одним стрибком подолав метрів з десять. Се­лянка виявилася не з лякливих й ступила крок у бік чупакабри, а та — шмиг у хлів зі свиньми, бо там були двері відчинені. Там її жінка й закрила. Злякалася, бо почула, як щось підскочило до стелі і голосно впало на підло­гу. Отоді з вилами й підбіг сусід Іван. Зайшов у хлів і безстрашно наколов на них хижака.

Труп чупакабри викинули. Але пізніше його забрали ве­теринари. Досліджувати його взявся Валерій Допіряк. Розпо­відає:

— Ця тварина точно не була схожа ні на лиса, ні на собаку — взагалі ні на один вид. Мала не­природно довгі задні лапи, великі зуби і шию. А вуха були, як у аф­риканської лисиці — втричі більші, ніж у наших.

На відео, яке показав лікар, видно темне, майже безшерсте страховисько. Трохи подібне на кенгуру. Але дуже на вигляд зло­стиве… До речі, після цього на Буковині повідомлень про чупа­кабру не було — селяни та ферме­ри зітхнули з полегшенням.

Раніше повідомлення про зві­ра-вампіра, що висисав кров з до­машніх тварин, надходили також із інших областей України. Фіксува­ли напади невідомої істоти на кро­лів на Тернопільщині, Львівщині, Київщині, Запоріжжі, Рівненщині, Волині. Потерпали від чупакабри і люди. Зокрема, «Вісник+К» писав про мешканку села П’ятигори тоді Здолбунівського району Рівнен­ської області Раїсу Середюк, якій звір так роздер куртку, що на спи­ні лишилися сліди від кігтів! Бідо­лашна аж знепритомніла. Розпо­відала, що від смерті її врятувало диво. Була впевнена — мало не ста­ла жертвою саме чупакабри.

Коли ще в Україні не було жод­ної інформації про цього звіра, вважалося, що кров з тварин по селах п’ють психічно хворі люди. Про таке на сторінках нашої га­зети розповідали колись жите­лі села Прилуцьке донедавна Кі­верцівського району. Пізніше, співставивши факти, як гинули людські кролі, кури та кози, усі ді­йшли висновку, що таки то була чупакабра.

Цілий музей, присвячений звірствам невідомої істоти-кро­вопивці, створив учитель біоло­гії з міста Ромни Сумської області Володимир Литовка. Але опуда­ло буковинської чупакабри, до­сліджуваної Валерієм Допіряком, туди не потрапило. Бо труп… ви­кинули.

— А шкода… До мене приїж­джав з Канади директор інститу­ту вивчення НЛО і паранормаль­них явищ. Пропонував три тисячі «баксів» за шматок трупа, — роз­повідає Валерій Опанасович. — А його вже не було. Ні першого, ні другого, ні третього. Бо мали ми на Буковині три випадки чупака­бри.