Передплатити Підтримати

«Слуги» провалилися, «ЄС» піднялася. А тріумфатори виборів – регіональні проєкти

На сході і півдні підняли голови прокремлівські сили

Фото із соціальних мереж

Головна політична подія року в Україні — місцеві вибори — стала майже історією. Переможці випили шампанське, ті, що програли, — змирилися з поразкою. Підсумки кампанії для нашого президента, пов’язаної з ним партії «Слуга народу», стали крижаним душем. Замість повторення колишнього монотрімфу, який знову малювали у своїй уяві, отримали фіаско — здобули заледве третину голосів, які торік мали на парламентських виборах. Цей провал є, по суті, незадовільною оцінкою їхнього півторарічного перебування біля керма. Шоу-програми Зе!- влади замість програм розвитку країни людям уже остогидли. Несприйняття «зеленої» команди частково уособлювала активістка Femen зі свистком і без спідньої білизни, яка біля виборчої дільниці на Оболоні, куди приїхав голосувати президент, непристойно задерла перед ним спідницю…

«Виборець показав нам х#й»…

Про загальні настрої у державі завжди судили із си­туації у столиці. І цього разу картина там показова: пар­тія «Слуга народу» зайняла лише п’яте місце на виборах у Київраду. Як і її кандидатка у київські мери — зелена парасолька не спрацювала (можна не сумніватися, що впевнено переможе Віталій Кличко). Нардеп Гео Лерос сказав: якби явка виборців була вищою за третину, Зе!- депутатів у Київраді не було би взагалі. Так, як, скажімо, у Львові, де міські виборці не пропустили «слуг» у Ратушу.

Ще один «фук» президента — афера із «всенародним опитуванням», проверну­та за кілька днів до голосування. Виборці проігнорували це псевдоопитування, яке справедливо сприймалося як незаконна агітація за «слуг» у день голосування (за даними наукового директора Фонду «Де­мократичні ініціативи» Олексія Гараня, у ньому взяли участь лише 17% виборців, а «за» проголосували лише 7% українців). Найняті владою «волонтери» (часом це були діти) не могли пояснити, для чого, від чийого імені, за чиї кошти займають­ся. Часто самі на коліні заповнювали ан­кети. Нерідко провести «опитування» їм, всупереч закону, допомагали члени ДВК. А у президентській канцелярії оператив­но відрапортували про «успішно прове­дену» акцію…

Оцінку цьому політичному шоу виста­вила місія ОБСЄ, яка дала зрозуміти, що ініціатива президента підіграла «слугам» на виборах. Такого жорсткого виборчого «фе!» від міжнародних експертів Україна не чула з часів Януковича.

На відміну від громадянського сус­пільства, Верховний Суд і Уповноваже­на з прав людини Денісова не побачили криміналу у цьому «опитуванні», назвали його «щирим». Щоправда, поліція поо­біцяла оштрафувати батьків, які начебто доручили неповнолітнім дітям проводити це «опитування» замість себе…

Слабою втіхою для «СН» може бути перемога її кандидата на проміжних ви­борах народного депутата на Чернігів­щині, який випередив «радикала» Ляш­ка. Спостерігачі відзначають потужний адмінресурс та фальсифікації під час голосування. І прогнозують оскаржен­ня результатів. Чернігівську історію, ду­мається, ще не завершено.

Виборчий пшик «Слуги народу» її ду­ховний лідер коментувати не квапиться. Хоча у багатьох інших випадках Зелен­ський своїми «актуальними» відосіками міг перервати прямі телеефіри…

І як вишенька на торті — оцінка цим ви­борам, яку дав своїй політсилі одіозний член фракції «Слуга народу» Олександр Дубінський (ненормативну лексику авто­ра збережено): «Ми могли краще. Стар­тові позиції були відмінними і можливості були колосальними. Повнота влади скон­центрована в одних руках. Але пох#їзм, непрофесіоналізм і довбо#бізм зробили свою справу. …Виборець показав нам х#й».

Ось такою фотожабою соцмережі відреагували на нищівну поразку на виборах міського голови Києва кандидатки від “Слуги народу” Ірини Верещук, колишнього мера Рави-Руської.

Не всі купилися на гроші олігарха

Найбільшого успіху на цих виборах досягла опозиційна до «зелених» партія «Європейська Солідарність». Вона до­мінує у Київраді, у Київській області, у Львівській обласній та міській радах, на Тернопільщині, Рівненщині. У кож­ній обласній раді і міській раді обласних центрів «ЄС» має своє представництво — такого результату не спромоглася по­казати жодна інша політсила! Фрак­ції «ЄС» прописалися на Донбасі, у ра­дах звільнених від ворога Слов’янська, Старобільська. Партія Порошенка обі­йшла партію Зеленського у прифрон­товому Краматорську на Донеччині (на­брали відповідно 7,78% і 6,27% голосів виборців).

Більше сотні кандидатів від «ЄС» стали вожаками об’єднаних тергро­мад, здобули велику кількість депутат­ських мандатів у районах. Порівняно із парламентськими виборами підтримка партії Порошенка зросла удвічі-утри­чі. Якщо на виборах до Верховної Ради 2019 року «ЄС» була першою лише в од­ній області (Львівщина), то тепер здо­була першість у п’яти регіонах. Кан­дидат від «Європейської Солідарності» у мери Одеси Петро Обухов обходить тамтешнього протеже Зеленського — коміка Олега Філімонова…

У когось злети, у когось — падіння. Ці вибори засвідчили втрату популярнос­ті «Батьківщини», «Голосу», «Самопо­мочі», «Громадянської позиції». Попри великий апломб і вкладення фантас­тичних сум у виборчу кампанію, дово­лі скромний результат показала партія «За майбутнє», за якою стоїть олігарх Коломойський. Зате на фоні проваль­ної політики Зе! команди наростила свої м’язи прокремлівська «ОПЗЖ». Свою справу зробила агресивна про­паганда на трьох телеканалах Медвед­чука. До влади у деяких радах півдня і сходу зайшли люди від партії ще одного українофоба — Шарія. І це вселяє три­вогу за місцеву політику у регіонах.

Не можна не відзначити успіх місце­вих проєктів на кшталт «Пропозиції» від мера Дніпра Бориса Філатова. «Свобо­да», попри низький показник командних перемог, зберегла за собою лідерство на виборах мерів в Івано-Франківську, Тернополі, Хмельницькому.

У багатьох регіонах тверезо мисля­чі люди вирішили довіритися тим, хто позбавлений вірусу популізму. Може, через те у Жидачеві на Львівщині об­рали керівником тамтешньої грома­ди 78-річного Володимира Левка (най­старший в Україні управлінець такого рівня), а у Жовкві, скажімо, віддали пе­ревагу 25-річному Олегу Вольському (наймолодший серед колег).

Головами громад стали «патріархи», «салаги» і… вбивці

Багато регіональних менеджерів (і не тільки у мегаполісах) зберегли свої посади. Скажімо, на Тернопільщині голова Нараївської ОТГ Євген Здеб­ський очолюватиме орган місцевого самоврядування уже 35-й рік поспіль, керує у Нараєві з юнацького віку! А по­декуди, розчарувавшись у досвідче­них попередниках, зупинили свій ви­бір на молодих, із західною освітою. Так, зокрема, вчинили у Бережанах, віддавши перевагу 30-річному успіш­ному архітектору із Відня Ростиславу Бортнику. На іншому краю Тернопіль­щини, у Копичинцях, люди обрали го­ловою Богдана Келічавого, який прой­шов вишкіл з питань самоврядування у Канаді.

На чолі місцевих громад подекуди стали люди із парламентським ста­жем. У Стрию «булава» дісталася екс­нардепу Олегу Канівцю, у Солонці під Львовом — Богдану Дубневичу. А от колишній нардеп від «УДАРУ» Окса­на Юринець (хотіла очолити Львівську громаду) такого щастя не пізнала, на­брала менше двох відсотків…

Усі нюанси виборчої боротьби-2020 доведеться аналізувати більш ретель­но. Зокерма, чому, наприклад, чле­нам Підвисоцької громади на Кірово­градщині піднялася рука обрати своїм головою екснардепа Віктора Лозин­ського, якого свого часу засудили на 15 років за розстріл селянина…

Коментарі для «ВЗ»

Віталій Кулик, керівник Центру дослідження проблем громадянського суспільства

Невисоку явку виборців очікували, однак ніхто не думав, що буде настіль­ки низькою. Є на те об’єктивні причини, але й не обійшлося без штучного зани­ження. У ньому були зацікавлені мери деяких міст, яким для перемоги важ­ливо було забезпечити явку «ядерного» електорату. На невисоке відвідування виборчих дільниць вплинув і карантин. Через це боялися працювати навіть де­які члени ДВК.

Люди не приходили голосувати і че­рез недовіру до інституцій влади, через відсутність альтернативи чинній місце­вій владі.

На цих виборах (за винятком захід­ного регіону) більше зіграли не партійні бренди, а регіональні політичні проєкти, започатковані чинними мерами («Блок Кернеса» у Харкові, «Блок Бойченка» у Маріуполі, «Блок Вілкула» у Кривому Розі, «Пропозиція» — у Дніпрі).

Треба говорити про кризу у «Батьків­щині». Не збулися завищені очікування і у президентській партії. «Слуги» очіку­вали взяти до 25 відсотків, а виявилося, що 15% для них було би щастям. Опи­тування від президента мало би ста­ти додатковим мобілізаційним засобом виборців, а фактично роздратувало їх. Питання, сформульовані в анкетах, не торкалися інтересів пересічних укра­їнців. Не про те вони говорять на своїх кухнях…

Були очікуваними високі результа­ти «ОПЗЖ» на сході і півдні. Ця політич­на сила має свої ніші, вони спрацьову­ють як «антимайдан», який не зник, а лише мобілізувався. Це — партія реван­шу. Те, що є багато прихильників такого реваншу, треба враховувати. Влада мо­гла б діяти розумніше, аніж згуртувати незадоволених собою в «ОПЗЖ». І все ж не думаю, що «ОПЗЖ» довго буде моно­літною силою… Те саме буде з проєктом Шарія. Його люди вступатимуть у коалі­цію з не популярними для свого електо­рату партіями і цим втрачатимуть свій рейтинг.

Чи буде у «Слузі народу» за резуль­татами місцевих виборів «розбір польо­тів»? Може відбутися перезавантажен­ня його штабу, дії якого не витримують жодної критики. Думаю, «слуги» пере­глянуть і свої політтехнології. Може бути відставка кількох ключових фігур в Офі­сі президента. Зокрема, можуть звіль­нити пана Трофімова, який відповідав за регіональну політику. Можуть по­нести відповідальність керівники пар­тії і фракції — Корнієнко й Арахамія. Мо­жуть бути оргвисновки і щодо Єрмака та призначених за його порадою голів ОДА — ходять розмови про звільнення у най­ближчий місяць від п’яти до п’ятнадцяти керівників областей.

Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики

Показовою є реакція керівника місії ОБСЄ на псевдоопитування, ініційова­не Зеленським. Закордонні спостеріга­чі засвідчили, що на місцевих виборах в Україні було створено конкурентну пе­ревагу для пропрезидентської партії. Однак «провести на м’якуші» виборців не вдалося…

Це псевдоопитування підриває осно­ви української держави. Бо його ініцію­вав президент, а за якістю проведення, за своїм форматом, за технічним забез­печенням нагадує ті ганебні дійства, які у березні 2014 року окупанти провели у Криму, а у травні того ж року — на Дон­басі.

Браві рапорти «слуг» про велику кількість здобутих депутатських ман­датів є окозамилюванням. Ця партія, маючи монобільшість у парламенті, не має жодної монобільшості в облас­них радах чи у міських радах обласних центрів.

На жаль, у нас знову з’явилася тема виборчих підкупів (показовий факт — си­туація у Борщагівці).

У деякі ради півдня і сходу зайшли відверто проросійські проєкти. Але не думаю, що це таїть загрозу для тери­торіальної цілісності України. Потенцій­но небезпечним для держави діям будь-яких політсил повинна швидко давати відсіч правоохоронна система і проку­ратура.

Ця кампанія, зокрема велика кількість недійсних бюлетенів, показала, що до ви­борів за відкритими партійними списками ми ще не доросли. Недопрацювали чи­новники, які мали роз’яснити громадянам особливості нової системи голосування.