Передплатити Підтримати

Чи повернеться в Україну кримське золото скіфів?

Ця проблема виникла разом з анексією Криму

З 7 лютого по 31 серпня 2014 року в Амстердамі, в археологічному музеї Алларда Пірсона проводилася виставка «Крим: золото і таємниці Чорного моря», на яку були зібрані експонати з усього світу. Україна надала понад 500 експонатів з декількох музеїв Криму. Виставка мала великий успіх.

Як видно з дат, вона була відкрита до окупації Криму, а закрита вже після цього. Україна заявила, що експонати з музеїв Криму є власністю нашої держави, і мають бути повернуті не в окупований Крим, а у Київ. Але Амстердам експонати з Криму залишив у себе до з’ясування ситуації. Тоді чотири кримські музеї подали колективний позов в суд про повернення експонатів. Українська влада вкотре наголосила, що артефакти є власністю України, а кримським музеям були надані тимчасово у розпорядження.

Відповідно міністерство культури видало наказ, про припинення надання розпорядження цим експонатам у зв’язку з окупацією Криму іншою державою. Проте музей в Нідерландах вирішив не передавати експонати до рішення компетентного судді або угоди між сторонами. Почалася судова тяганина.

Окружний суд Амстердама 14 грудня 2016 постановив повернути українській державі експонати. У Києві вже готувалися зустрічати експонати, влада заявила, що ці експонати повернуть до Криму після деокупації півострова. Однак 28 березня 2017 року Апеляційний суд Амстердама отримав від представників кримських музеїв апеляцію на рішення суду щодо «скіфського золота».

Думка суду почала хилитатися не на користь країни, а ближче до ухвалення рішення стало відомо про «близькість одного з суддів до Росії». Представники України зажадали відведення необ’єктивного судді, однак отримали відмову. Тоді подали таку ж скаргу повторно. На засіданні Апеляційного суду Амстердама 2 вересня 2020 року судді стало погано під час засідання, була оголошена вимушена перерва.

Як розповіла журналістам начальник Інкерманського загону Севастопольської археологічної експедиції Евеліна Кравченко:

«Цінність „скіфського золота“ полягає у тому, що представляє матеріальну культуру „Кримської Скіфії“, історичної спільності, яка формувалася на нашій території в VI-IV століттях до нашої ери, у II столітті до нашої ери в Криму була створена перша скіфська держава. Вона складається з двох частин — тієї, що в музеях України і вже повернута Україні, і тієї, яка експонувалася в Криму, а тепер застрягла в Амстердамі. Там є скіфські артефакти і з материкової частини країни, і з півострова, бо ми намагалися представити цілісність культури скіфів. З музеїв півострова туди взяли найкращі експонати — не тільки золото і вироби з дорогоцінних металів, а й інші рідкісні твори мистецтва в єдиному екземплярі».

За часів СРСР всі археологічні знахідки з Криму вивозилися в російські музеї, переважно в «Ермітаж». За України ситуація змінилася, і всі археологічні знахідки в Криму залишалися кримським музеям, щоб вони могли достойно представляти свій регіон. Таким чином експонати накопичувалися в кримських музеях з 1991 року, вже за незалежної України.

Якщо їх повернути Криму, то Росія неодмінно вивезе їх в російські музеї, як це робила завжди (хоча за міжнародним правом, це власність України). У грудні 2016 року Окружний суд Амстердама вже ухвалив рішення про те, що експонати кримських музеїв повинні бути повернуті в Україну — на підставі конвенції ЮНЕСКО, яка передбачає приналежність художніх цінностей суверенній державі, а не самопроголошеним чи анексованим територіям.

Тепер зрозуміло, що судовий процес має політичне підґрунтя, і Нідерланди, судячи з усього, будуть максимально відтягувати процес прийняття рішення, бо не хочуть порушувати міжнародне право і передавати колекцію Росії. Але і не хочуть відбирати золото у кримських музеїв, щоб не псувати відносини з Росією. Нідерландський суд не може розглянути питання про приналежність Криму, і не може ставити питання про те, є Крим суверенною державою чи ні, належить він Україні чи Росії, а тому переводить розгляд питання з міждержавного права у розряд цивільних суперечок. Таким чином вийшло, що питання не може розглядатися на основі Конвенції. Суд запросив додаткові дані…

Тим часом Україна наполягає, що головуючий суддя Дуко Ораньє стоїть на боці Росії. Цей суддя раніше представляв інтереси російської компанії «Промнефтестрой» в справі проти компанії «ЮКОС» і співпрацював з адвокатами, які тепер представляють інтереси так званих кримських музеїв.

Як стверджує Мінюст України нинішні директори кримських музеїв, які підкоряються російській владі, не можуть претендувати на якесь представництво цих установ, тим більше в міжнародних судах. Водночас Україна внесла доповнення в закон про культуру, який дає право призначати директорів закладів на окупованій території, і саме ці директори представляють інтереси України в суді.

Значення цієї концепції на практиці роз’яснила перша заступниця міністра зовнішніх справ Еміне Джеппар, яка заявила, що з точки зору міжнародного права музеї, що залишилися в Криму, є власністю України, а тому і законними є директори, призначені українською владою. А музеї, які Росія вважає своїми, є фантомні, вони не існують в міжнародному праві як юридичні особи, і жодне рішення окупаційної влади не є діючим. Крим — це Україна. Відповідно, тільки Україна може подавати будь-які інтереси музеїв, що перебувають в окупованому Криму.

Еміне Джеппар передбачає, що рішення щодо відведення судді варто очікувати наприкінці жовтня. Україні залишається сподіватися на справедливість світового правосуддя, а також розуміння того, що віддати золото в Крим рівнозначно тому, що Росія заховає його в запасниках своїх музеїв або ж переплавить у злитки, щоб відкоськатися від претензій. А це призведе до втрати надзвичайно дорогих артефактів для всього людства.