Передплатити Підтримати

Стовкли воду в ступі…

Академія наук Росії не в силі розв’язати водну проблему в Криму

Фото ілюстративне з відкритих джерел

Як повідомила провладна інформагенція Кримінформ, президент Російської академії наук Олександр Сергєєв на другому засіданні Науково-технологічної ради обговорив проблему дефіциту води у Криму з керівником так званого «Кримського федерального університету» Андрієм Фалалєєвим і старшим викладачем кафедри землезнавства та геоморфології Геннадієм Самохіним.

Сергєєв заявив, що розв'язання проблеми водопостачання Криму є першочерговим завданням учених: «Перше — це вода. Є багато пропозицій, де цю воду знайти і як правильно нею керувати. Наприклад, є підземні води, але спочатку їх потрібно вивчити. Всі процеси, пов'язані з видобутком води, повинні бути підкріплені наукою, а для цього необхідно проводити дослідження», — глибокодумно сказав вчений. І це після того, як ще на початку року російський глава Криму Сергій Аксьонов запросив Академію наук Росії допомогти владі окупантів знайти шлях розв'язання водної проблеми в Криму.

Дилетанти № 2

На рівні дилетанта виступив і ректор «Кримського федерального університету» Андрій Фалалєєв: «Крим розучився використовувати власні природні ресурси відтоді, як був проведений Північно-Кримський канал. Необхідно повертатися до природних джерел, провести наукові дослідження і проаналізувати, яким чином можна використовувати ці джерела для поліпшення ситуації з водою на півострові», — сказав він у підсумку шести місяців дослідження проблеми, переплутавши всі аспекти водної проблеми.

По-перше, розучилися користуватися не з часу проведення Північно-кримського каналу, а з часу анексії 1783 року, коли густий кримський ліс був вирубаний для будування кораблів Чорноморського флоту, а також остаточно розучилися — після депортації кримських татар в 1944 році, бо лише вони вміли раціонально використовувати наявну на півострові воду, а переселенці з Росії, які приїхали на їхнє місце так цьому і не навчились. Саме через це Україна і побудувала північно-Кримський канал, який запустили в 60-ті роки.

По-друге, він говорить, що «фахівці пропонують активніше використовувати в Криму джерела традиційного водопостачання — джерела, колодязі, карстові джерела», наче без фахівців спраглі без води кримчани цього не знають, і неначе вже не на всю потужність використовують ці всі «джерела». Тим більше, що води в них все менше, і чим далі тим вона солоніша.

Виявляється, вчені навіть представили проєкти з поліпшення водопостачання півострова, які полягають у рекомендаціях «використовувати малі джерела традиційного водопостачання (джерела, колодязі, карстові джерела)».

Як зазначив Геннадій Самохін, «цю воду можна використовувати для водопостачання малих населених пунктів, фермерських господарств та рекреації», наче цього ніхто не знав. Натомість Самохін признався: «Звичайно, повністю водну проблему ми не вирішимо, але, за нашими оцінками, досить вагомий внесок зробимо». Словом, вже зробили — стовкли воду в ступі…

При цьому російський глава Криму Сергій Аксьонов повідомив, що води у Сімферопольському водосховищі вистачить ще на сто днів. Він не виключає, що Росія визнає надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Аксьонов стверджував раніше, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень. За останніми даними Гідрометцентру Криму, загальний сумарний запас води на початок липня становив 83.31 млн куб. метрів, що на 1.85 млн куб. метрів менше, ніж місяць тому.

При цьому голова російського уряду Криму Юрій Гоцанюк сказав, що півострів не потребує постачання дніпровської води з материкової України з Північно-Кримським каналом.

Дилетант № 1

Однак, все це роздуми дилетантів № 2. А дилетантом № 1 з цих проблем в Криму був колишній президент Криму, нині покійний Юрій Мєшков. Жителі Криму добре пам’ятають, як в 90-х роках, коли Росія намагалась забрати Крим перший раз, Мєшков на спеціальних нарадах розв'язував проблеми кримського дефіциту. Хоч випробувати його «прожекти» тоді на практиці не довелось, та повчитися у нього нинішнім дилетантам № 2, не завадило б.

Мєшков передбачав, що якщо Росія забере Крим, то Україна відразу ж перекриє постачання на півострів води, електроенергії та газу. Тому його навіжена голова вже видавала шляхи відновлення забезпечення Криму. Прісну воду Мєшков пропонував возити з Кавказу та Кубані танкерами, які б після прибуття в Ялту під’єднували до водогонів і постачали воду в міста та степовий Крим. Звичайно, скільки б коштувало часу і грошей побудова водогонів з Ялтинського порту у всі (!) міста та в степові господарства, в тому числі в рисові чеки, скільки б для цього треба було танкерів, щоб перевезти 2 мільярди кубометрів води в рік, та скільки б коштувала така вода для господарства — Мєшков порахувати забув.

Для відновлення електропостачання на півострів пропонував перетягнути в Чорне і Азовське моря списані ядерні підводні човни, які буквально валяються на берегах північних морів, поставити їх по периметру Криму та під'єднати до електромереж півострова, запустити ядерні реактори і світити «лампочки Ілліча». Звичайно, скільки треба човнів, нових ліній електропередач, і скільки б все це коштувало та за якою ціною стала б така енергія, а також, що було б з Кримом, якби це все вибухнуло, Мєшков теж не рахував.
Не рахували цього і Аксьонов з Константіновим, коли підтримували анексію Криму. Їм ще сильно пощастило. Бо як стверджують деякі кримчани, Україна мала б відключити Крим від постачання водою та електроенергією на другий день після оголошення про приєднання Криму до Росії. Вкрав коня — то годуй! Ми б потерпіли. Отоді б вони на власній шкурі відчули, що таке Крим без України. Але чиновники в Києві чисто з гуманних міркувань ще терпіли чомусь майже рік, постачали ворогам всі ресурси і навіть всі товари возили фурами, доки активісти не зупинили цей сором.

Справжній вчений

Не подумайте, що всі в Росії дилетанти. Були дійсно вчені, про доробок яких нинішні профани забули. Проблема обводнення Криму має довгу і багату історію. Всім відомо, що кримські татари в гірській і передгірній зонах зовсім не страждали від дефіциту води, бо століття праці на землі навчили їх добувати і зберігати цілющу вологу. Мало того, як свідчать мемуари мандрівників та розвідки тогочасних учених, до анексії 1783 року Крим був значною мірою покритий густим і щільним лісом, який пізніше російські майстри вирубали на «ізби» і на кораблі. Свідчить про це і той факт, що у Великому каньйоні Криму, наприклад, і досі вчені знаходять тисячолітні дерева. Той кримський праліс добре зберігав воду, недаремно ж навіть Пушкін вже у ХІХ столітті писав про «судноплавний Салгір». Тому вважається, що Крим у давні часи був нормально обводненим, але він втратив воду через хижацьке господарювання російських чужинеців. Фактично з кримського лісу під керівництвом Потьомкіна були побудовані всі перші кораблі Чорноморського флоту, про що добре написано в Романі «Фаворит» Валентина Пікуля.

Крим став страждати від спраги після анексії 1783 року та втрати цього природного захисту. Від безводдя страждала насамперед степова зона Криму, а північний Крим і зовсім був покритий солончаками, бо солона морська вода фільтрувалася в ґрунт і виступала на поверхню. Тому перед російськими вченими вже тоді постала проблема нового, тепер уже штучного, обводнення Криму.

Одним із найбільш ґрунтовних тогочасних досліджень була розвідка Володимира Мєндєлєєва, сина великого хіміка Дмитра Мєндєлєєва. Про нього мало знають, бо він захворів і рано помер. Але вже після смерті його батько в 1899 році видав працю свого сина «Проект поднятия уровня Азовского моря плотиной Керченского пролива», яка стосувалася і проблеми води у Криму. Це був перший проєкт майбутнього Керченського мосту. Однак до розвідки вченого ніхто не прислухався. Значно пізніше було збудовано Волго-Донський канал, частина води Дону пішла у Волгу, а, значить, приток води в Азовське море зменшився, і його рівень замість того, щоб піднятися, навпаки, знизився. Солона чорноморська вода хлинула в Азовське море, і від підвищення рівня солоності в ньому загинуло багато видів цінної риби, чим було знищено джерело, яке давало до 45% їх видобутку в країні. Дослідивши ситуацію навколо Азовського моря, Володимир Мєндєлєєв зробив висновок, що його обводнення неможливе ні за рахунок вод Кубані, ні за рахунок вод Дону, ні за рахунок підземних джерел, на які тепер так невміло натякають дилетанти з російської академії наук. Володимир Мєндєлєєв дійшов висновку, що фактично єдиним джерелом води для Криму є Дніпро, з якого, як він передбачав, має бути побудований канал до Криму. Саме цей проєкт і був реалізований у 1960-х роках з ініціативи Микити Хрущова, який власноручно пустив воду Дніпра на півострів.

Підземні джерела мають обмежений ресурс

Тепер залишився єдиний, обмежено доступний окупантам спосіб — видобування підземних вод із допомогою артезіанських свердловин. Саме таку воду в Криму раніше дуже цінували, адже вона дуже чиста, профільтрована через природні сита і є, по суті, мінеральною.

Мало того, джерелом артезіанської води в Криму також був Північно-Кримський канал. Адже вода і по трасі каналу, а також на полях після дуже щедрих поливів проникала в підземні водосховища і постійно поповнювала їх. Тепер же воду з землі забирають небувалими темпами, а підземні печери не поповнюються, через що рівень підземних вод понизився, вода пропала навіть в степових колодязях, і їх місце займає солона морська вода, що поступає знизу.

Росіяни завели у Крим так звані трубопроводні війська, які зробили сотні свердловин, добувають найчистішу мінеральну воду, а потім подають її по брудних трубах і виливають у брудне річище каналу, що йде на Феодосію й Судак, оскільки там із водою становище найтяжче. Люди отримують її не більше години-двох на добу. Страждає курортний сектор. На місці цю воду доводиться знову очищати, фільтрувати, насичувати хлором і іншими хімікатами, що шкодить здоров’ю людей.

Вода в криницях уже не придатна для вживання ні для людей, ні для тварин. Великі площі степу почали перетворюватися на солончаки, на яких ніщо не може рости. По суті, видобування підземних вод із глибини Криму — це екологічний злочин проти населення і природи півострова, бо він завдає невиправної шкоди, яку в майбутньому неможливо буде усунути.

Проблема води — це одна з небагатьох, перед якою навіть Російська академія наук виявилася безсилою. Криму об’єктивно ніде взяти два мільярди кубометрів води щороку, крім русла Дніпра. Запасів поверхневої води, тобто за рахунок дощів та снігу, яка збирається у водосховищах, Криму вистачає для обмеженого користування. Тобто — для споживання населенням. Але цього не вистачає для російських військових частин, для промисловості, для зрошення посівів. Отже, тепер окупаційний уряд мав би, з огляду на дефіцит води, стримувати як будівництво житла, так і будівництво нових підприємств, дислокацію нових військових частин тощо. Але де там! Уряд Криму спланував та розвиває план переселення з Росії великої кількості жителів. На півострів перекидають усе нові авіаційні, ракетні, штурмові, спеціальні війська. Запущені заводи військово-промислового комплексу, які випускають кораблі, нові види зброї, компоненти для заводів у самій Росії. У зв’язку з переведенням у Крим нових військових, чиновників і спеціалістів населення півострова, за неповними підрахунками, збільшилось на 500 тисяч чи навіть на 1 мільйон на додаток до тих двох мільйонів, які були до окупації. Таким чином, лише для населення Криму тепер бракує вже не два, а три мільярди кубометрів води, і взяти її ніде, крім Дніпра. Ще більше води потребує промисловість, сільське господарство. Вони не зупиняються, отже, на щось сподіваються?

Цілі батальйони російських чиновників по-різному вмовляють українських «колег» — то продати дніпровську воду, то обміняти на звільнення Донбасу, то взагалі якимось чином видурити. І немає сумніву, що за найменшої нагоди Росія обдурить, наобіцяє золоті гори, а потім, отримавши воду, нічого не виконає, як це було не раз. Але дати воду росіянам, які окупували і утримують український Крим, зараз рівноцінно тому, якби українські чиновники під час війни проти України ще й підносили росіянам гранати і патрони. Єдиною умовою повернення в Крим дніпровської води може бути лише повернення в Україну самого Криму.