Передплатити Підтримати

«Вода понищила будинки, машини, втопилась худоба...»

На Прикарпатті мешканці помалу оговтуються від потопу

Загиблі люди, сотні кілометрів зруйнованих доріг, мостів, тисячі затоплених будинків і гектарів землі — це наслідки паводка на Прикарпатті. Востаннє велика вода у регіоні наробила лиха 2008 року. Проте наслідки від стихії цього разу масштабніші. Найбільше постраждали гірські регіони, де річки навіть не у повінь стрімкі.

Село Білі Ослави Надвір­нянського району Івано-Фран­ківської області паводок прак­тично ізолював. Річка Ославка, яка протікає селом, вийшла з берегів, розмила господарства, затопила будинки. Люди ледве врятувалися, бо стрімка течія змела міст, а з ним і шлях для відступу… Житель Білих Ослав Іван Гуменюк каже, люди просто опинились у пастці. «Усе село затопило. Коли річка „виросла“ на декілька метрів, люди почали евакуацію, забирали з будинків речі, виводили тварин. Хтось не встиг, то тікав лише з докумен­тами», — розповідає пан Іван.

Люди залишились без води, бо криниці теж «підмило». Ко­мунікації відімкнули, вода ото­чила село з усіх сторін.

«Днями помер старший чоловік. Він жив на одному боці села, а цвинтар на ін­шому. Коли міст знесло, родичі не знали, що й робити. Думали вже пускати по воді. Але, на щастя, розпогодилось. Небіжчи­ку було за 90, вмер під час цієї страдної повені. Може, налякався», — розповідає Гуменюк.

У навколишніх селах вода потрохи відходить з угідь. Проте вулиці подеку­ди затоплені. У Залуччі церкву оточила вода, хоч стоїть на виступі і вода будів­лю не зачепила. Пані Анну підвезли до храму, а вибратись з водяної пастки са­мотужки жінка не змогла. Довелось зу­пиняти автівки і прохати про допомо­гу. «Потопило людям хати, городи, а по вулиці зараз хоч пливи. Мені 80, а такої біди від повені не пам’ятаю», — сплесну­ла руками жінка.

У Коломийському районі село Корнич перетворилось у ставок. Людей у кри­тичний момент евакуйовували човном. «Глибина була десь до двох метрів. І най­гірше, що вода стрімка, течія швидка, могло „знести“. Навіть плисти було не­безпечно», — пригадує евакуацію житель­ка села Антоніна.

Після потопу люди потрохи оговту­ються і намагаються дати раду з водою, яка прибула чи не на кожне угіддя. Став­ляться до стихії по-різному. Хтось діло­вито порається у гаражі, сушить речі, хтось байдуже чалапає по подвір’ї у гу­мових чоботях, а хтось переживає емо­ційно. «Сусіди плачуть, вода понищи­ла будинки, машини, втопилась худоба. Люди не встигли вивезти речі, повиводи­ти тварин. Не думали, що буде така ката­строфа», — коментує ситуацію Антоніна.

У селі Матіївці, сусідньому від Корни­ча, паводок пережили відносно благопо­лучно. Людям підтопило погреби і горо­ди. Під час повені у 2008 році повінь мало не зруйнувала селище, тому жителі, пам’ятаючи трагедію, укріплювали дам­бу. Коли рівень води зріс, одразу кину­лись вимощувати береги річки. «Носили мішки з піском до ночі, така біда завжди об’єднує. Тому і не було в нас катастро­фи. Звичайно, будинки залило, особли­во тим, хто живе ближче до води. Але цю повінь не зрівняти з тією у 2008, бо тоді вода порівнялась з дахом», — розповідає житель села Матіївці Іван.

Через затоплені сади і городи люди переймаються, що не буде врожаю. Вода помалу відходить з угідь, та в дея­ких селах досі стоїть «під парканами», ка­люжі глибиною пів метра. Сільські дітла­хи обрали їх новим місцем для забав: хто бігає по воді, хто на велосипеді проїде, грають «у квача»…

Транспорт проїжджає не всюди. До багатьох будинків жителі навіть не ризи­кують їхати — можна потрапити на гли­бину, а ще ґрунт слизький. «Краще ма­шиною не їздити, ходимо пішки „вбрід“. Повсюди болото, машина може забуксу­вати так, що навіть як висохне — не витяг­неш», — каже житель села Замулинці Пе­тро.

Мешканці селищ, які потерпіли від па­водка, кажуть: вода відійшла так рапто­во, як прийшла. Спершу люди відкачують воду з маєтків, роблять це своїми сила­ми. Кажуть, поки розлиті річки не повернуться у своє звичне русло, важко оціни­ти весь масштаб лиха.

Фото авторки

Івано-Франківська область