Передплатити Підтримати

Краще було звільнитись і стати на «біржу», ніж чекати на допомогу

Працівники, яких «послали» у відпустку за власний рахунок, не можуть претендувати на допомогу з часткового безробіття

«Я вже два місяці без зарплати. Сидимо на шиї в мами, яка на пенсії, але ще працює санітаркою в лікарні. Ледве вистачає на продукти, а треба купити дитині взуття, бо нога виросла. Секондхенди закриті, а на нове нема грошей», — скаржилась мені знайома два тижні тому. Виховує доньку сама. Від самого початку карантину перебуває у відпустці за власний рахунок. А мамин заробіток разом з пенсією заледве перевищує шість тисяч гривень. Я її втішила, мовляв, якщо підприємиця, на яку ти працюєш, подасть заявку до Центру зайнятості, то зможе претендувати на компенсацію з часткового безробіття. Тобто з Фонду зайнятості перерахують гроші їй, а вона з них має виплатити зарплату працівникам. Виплата не може перевищувати мінімальну зарплату, але це все одно краще, ніж нічого. Та виявилось, що з цими компенсаціями не все так просто…

На Львівщині на виплати допо­моги з часткового безробіття пе­редбачено 300 мільйонів гривень. Орієнтовно цих коштів вистачило би на компенсації для 30 тисяч підприємців. Утім, за словами керівника Львівсько­го обласного центру зайнятості Васи­ля Барилюка, станом на 12 травня вони отримали лише 500 заявок, хоча з кож­ним днем їх кількість зростає.

На допомогу можуть претендувати малі та середні підприємства, на яких працює до 250 осіб, а річний виторг не перевищує 50 мільйонів євро. Але важ­ливий нюанс: на підтримку можуть роз­раховувати лише ті підприємства, які видали накази про повну або часткову зупинку діяльності.

«Ми у триденний термін приймаємо рішення про надання чи ненадання допо­моги, — каже Василь Барилюк. — На сьо­годні є уже 23 заявки, які ми відхилили, тому що у тих організаціях та підприєм­ствах було прийнято рішення про надан­ня працівникам відпустки без збережен­ня заробітної плати. Така класифікація не передбачає надання допомоги з боку держави, Але ж проблема в тому, що зна­чна кількість підприємців формально не призупиняли діяльність, а просто відпра­вили працівників у неоплачувані відпуст­ки. Відповідно до законодавства, такі відпустки — виключно добровільні. Якщо працівник написав заяву про відпустку за власний рахунок, то він на неї погодив­ся. Які тоді питання до держави? Про­блема лише в тому, що більшість людей просто не мала іншого виходу. Керівник каже „пиши“, от людина й пише, аби не звільнили».

«Краще б я сама звільнилась, ніж на­писала заяву на відпустку за свій раху­нок, — каже моя знайома Тетяна. — Так би стала на біржу і мала хоч якусь допомо­гу з безробіття, а так — узагалі нічого. Та й тепер я не зможу вийти на роботу, поки не відкриють садочки, бо нема з ким за­лишити дитину. Але коли оголосили ка­рантин, ще не було рішення, що якщо ти звільняєшся за власним бажанням, мож­на відразу ставати на облік у Центр за­йнятості. Це прийняли пізніше».

Рішення про компенсацію зарплат призупиненим підприємствам також прийняли лише у середині квітня. І хоча компенсації передбачені за весь період призупинки діяльності (навіть якщо під­приємство зупинилось з 12 березня, що­йно запровадили карантин), ніхто ж не міг передбачити, що така компенсація буде. А відповідно до законодавства, за період простою не з вини працівника ро­ботодавець зобов’язаний виплачувати йому не менше 2/3 зарплати. Тож біль­шості працедавців було вигідніше про­сто відправити працівників у відпустки за власний рахунок. — Підприємці, читаючи інформацію на вебсайтах, не дуже розумі­ють, що робити далі. Допомога держави у виплаті мінімальної зарплати не вирішує глобальних питань малого та середнього бізнесу, особливо мікробізнесу. Ми зараз відчуваємо втрату великої кількості під­приємців мікроформату — ті, які є ФОПами. Вони не завжди мають найманих праців­ників і тому не підпадають під цю програму. По-друге, відшкодування чотирьох тисяч з копійками не вирішує тотальної проблеми, яка є на ринку. Очікуємо, йде часткове ско­рочення як кількості бізнесів, так і кількості працівників у них.

Основна причина, чому підприєм­ці йдуть на звільнення працівників, — не­відомість у майбутньому. Наразі ніхто не може спрогнозувати, скільки часу будуть карантинні обмеження. Відповідно, під­приємці не можуть розрахувати свої ре­зерви. По-друге, ніхто не знає, яким буде ринок після завершення карантину. Тому часто бізнес приймає рішення закри­тися, а потім відкритись заново, ніж за­знати збитків. Однак для частини бізнесу такі відшкодування можуть бути додат­ковим стимулом залишитись на ринку та залишити працівників у штаті. Утім, ча­сом стикаємось і з тим, що бухгалтер не хоче цим (поданням документів у Центр зайнятості. — Авт.) займатись, бо для нього це — зайва робота".